Ася Чирокбей - Талісман обраної, Ася Чирокбей

- Добре-добре, ми йдемо! - примирливо сказав сер Тангрет.

- Ні, ви не йдете, - у голосі ватажка почувся метал.

Сталева пружина розпрямилася. Батько в стрибку вибив зброю з рук ватажка, одночасно підбиваючи ноги, тоді як удар другою рукою припав на потилицю.

Ватажок звалився як підкошений.

- Не вбивати! Брати живими! - прокричав Конфідус, завдаючи свого коронного удару руків'ям меча по голові найближчого супротивника.

У нас полетіли стріли, втім, не заподіявши особливої шкоди, оскільки під одягом у всіх, крім Кріді, були легкі кольчуги. Кріді ж, при перших звуках бою, метнувся вбік і зачаївся за великим каменем.

Незабаром усе було скінчено. Ворогів, оглушених і зв'язаних, ми відтягли в найближче укриття, втім, побоюючись відходити далеко від дороги.

Як пояснив мені батько, перемога далася нам легко, тому що у Кріді, поряд з його здатністю присипляти поранених і полегшувати біль, була здатність наводити сонливість на ворогів. Під час сутички вони, звичайно, не засинали, але втрачали свою звичайну пильність. Тому для наших воїнів не склало труднощів їх здолати.

Я розумів, що часу обмаль, оскільки нашу бійку могли помітити з міської стіни. Мав бути допит полонених, і щось мені підказувало, що вони навряд чи добровільно погодяться надати потрібну нам інформацію. Уперше я пошкодував, що з нами немає хеска - йому не було рівних за вмінням проводити допит із пристрастю. Мій батько не опуститься до побиття безпорадної людини, нехай навіть це найлютіший ворог. А наші бранці, судячи з усього, просто виконували свій обов'язок.

Про Конфідуса я міг би сказати те саме. Схоже, сер Тангрет і Саєб, благородний воїн, теж це розуміли. Тож виникла певна затримка. Нас більшою мірою цікавив ватажок. Батько привів його до тями двома сильними ударами по щоках. Він із гидливістю витер руки, забруднені коричневою фарбою.

Очі полоненого закотилися так, що стало видно білки. Але поступово його погляд став осмисленим.

- Хт-т-то в-ви? - злегка заїкаючись, вимовив ватажок.

- Запитання ставимо ми, - м'яко сказав Конфідус.

Обличчя полоненого спотворилося:

- Ви... відповісте, - морщачись від болю, сказав він. - Відповісте перед... Владикою.

- Ви міська варта? - запитав батько.

- Не зовсім, - бранець вже міг посміхатися. - Ваша смерть уже на шляху сюди.

- Що це таке? Говори! - батько схопив його за грудки і струснув.

Полонений знову усміхнувся.

І тут на допомогу батькові прийшов Кріді. Він уже позбувся плаща і тепер наблизився до полоненого.

Обличчя ватажка спотворилося страхом. Коли він побачив, що істота має намір покласти йому руки на голову, він скинувся з такою силою, що батькові й Конфідусу довелося його утримувати удвох, за допомогою Саєба. Тож Кріді все ж таки вдалося покласти руки на голову полоненого і замугикати свою пісню.

Цього разу його муркотіння не було заспокійливим, скоріше в ньому з'явилося ріжуче для слуху повискування. Я відчув, як голову стиснула невидима сила. Неприємне відчуття, хоча я розумів, що вплив спрямований не на мене. Незабаром волю бранця було зламано. Його очі знову закотилися, а потім він втупився в одну точку.

Кріді подав батькові знак, що бранець готовий відповідати на запитання.

- Хто ви? - запитав батько.

- Ми принада, - голосом, що нічого не виражає, промовив полонений.

- Принада для кого? - уточнив Конфідус.

- Для Того, кого не можна називати, - таким же безбарвним голосом відповів бранець.

- Коли він буде тут?

- Він піднімається з глибин. Йому треба трохи часу.

Батько і Конфідус переглянулися і батько зробив мені знак приготувати Цар-гармату.

- Рігд, будь готовий поставити захист за першим моїм знаком! - наказав він і продовжив розпитувати бранця.

- Які стосунки у Владики з Неназиваним?

Я здогадався, що Владикою називають людину, яку бачила у своїх видіннях леді Нью. Про це і про мету нашої подорожі мені розповідали на кораблі, коли ми прямували з Матії в баронство Нордвінд.

- Владика закликає Неназиваного, і він приходить, якщо Владика приносить хороші дари, - була відповідь.

- Чому вас сюди відправили?

- Ми завинили перед Владикою.

- Владика знає про наш прихід?

- Ваш шлях простежили відтоді, як ви пройшли підводні пастки.

Оце так! Ця людина могла розповісти про підводні пастки! Шкода, що в нас так мало часу, але, якщо пощастить, його ще вдасться розпитати. Я бачив, як у Саєба загорілися очі - море було його стихією.

- Чим ви приманюєте Неназиваного?

- Цей одяг просякнутий спеціальною сумішшю.

- Для чого потрібне таке блазнівське вбрання? - поцікавився Конфідус.

- Це розважає Владику.

- Рігд! Захист! - вигукнув батько, і земля під нами провалилася.