Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Тепер залишалося лише чекати, поки кур'єр з'явиться в полі зору. Джейкоб уважно оглядав навколишні будівлі, намагаючись запам'ятати кожну деталь, яка могла стати в пригоді під час операції. Район, де вони розташувалися, був типовим старим промисловим кварталом, занедбаним і забутим часом.

Сірі, напівзруйновані будівлі тягнулися рядами, утворюючи вузькі заплутані проїзди. Колись це місце було серцем промислової діяльності, але тепер виглядало так, ніби життя залишило його десятки років тому. Закинуті склади, зарослі бур'янами та вкриті графіті, стояли мовчазними свідками минулої активності. Вікна багатьох будівель були розбиті або забиті дошками, а двері — надійно закриті, але це не зупиняло тих, хто шукав укриття або місце для таємних оборудок.

Важкі залізні ворота, що колись пропускали вантажівки з товаром, тепер рипіли на вітрі, нагадуючи про колишню метушню, що панувала тут. Проїзди між складами були звивистими й заплутаними, створюючи непрохідний лабіринт для тих, хто не знав цієї місцевості. Це було ідеальне місце для тих, хто прагнув сховатися від сторонніх очей — як, наприклад, наркокур'єри.

Джейкоб уважно стежив за кожним рухом у цьому лабіринті, усвідомлюючи, що будь-яка незначна деталь могла стати вирішальною в ході операції. Тіні минулого, що ще залишалися в цих стінах, здавалися готовими ожити, варто лише комусь порушити їхній спокій. Напруга в повітрі зростала з кожною хвилиною, і Джейкоб це відчував. Невеликий, але досить докучливий дощ почав тихенько падати, додаючи тривожності й загострюючи атмосферу. Краплі води стікали по лобовому склу, розмиваючи видимість, але Джейкоб, зосереджений і досвідчений, не втрачав пильності. Він чергував погляд між місцем, де очікували фургон, і дорогою, що вела до занедбаного складу.

Цей маршрут був звичним для кур'єра: під'їхати до складу, забрати вантаж і швидко виїхати. Джейкоб тримав руку на рації, готовий у будь-який момент сповістити команду про прибуття фургона. Хоча план дій уже був розроблений, навіть найменше відхилення від звичного графіка могло зірвати всю операцію.

Дощ підсилював відчуття ізоляції, ніби весь світ звузився до цього промислового району, де кожна секунда тягнулася вічність. Джейкоб знав, що кур'єр може з'явитися в будь-який момент, і не відривав погляду від дороги, намагаючись не пропустити жодного руху. У цій тиші, яку порушував лише шум дощу, кожен звук здавався надто гучним, а кожна крапля — вібрацією напруженості, що проникала в саму душу.

На горизонті з'явився силует знайомого фургона, який повільно наближався до старого складу. Здавалося, водій виконував цю дію рутинно, наче це була його звичайна робота. Фургон не поспішав, обережно об'їжджаючи ямки на розбитій дорозі, перш ніж плавно припаркуватися біля складу.

Джейкоб напружився, спостерігаючи за кожним рухом водія. Той вийшов із кабіни з несподіваною швидкістю, але те, що викликало підозру, — це те, що він одразу ж повернувся назад у фургон, не зробивши нічого видимого й здавалося не взявши жодного вантажу. Руки водія залишалися порожніми, і це виглядало дивно, враховуючи, що вони очікували на перевезення товару.

Цей незвичний поворот подій насторожив Джейкоба. Він відчував, що щось пішло не так. Фургон не затримався біля складу довше, ніж на кілька секунд. Можливо, водій щось перевірив або зрозумів, що його спостерігають. Джейкоб взяв рацію і тихо передав Джеймсу:

"Він щось запідозрив. Нічого не забрав, просто вийшов і одразу ж повернувся. Що робимо?"

Джейкоб швидко сповістив по рації, що фургон від'їжджає. Джеймс одразу ж дав команду на затримання, але водій, мабуть, зрозумів, що за ним стежать, і рвонув з місця. Джейкоб, не бажаючи втратити кур'єра з поля зору, вирішив непомітно простежити за ним. Його слід добре видавала колія, що залишилася з-під коліс авто.

Звиклий до швидких і точних дій, Джейкоб обережно дістав безпілотник із багажника та швидко запустив його в повітря. Через хвилину він уже отримував відеопотік на свій ноутбук, спостерігаючи за районом і переслідуванням, що розгорнулося. Фургон, очевидно, добре знав місцевість, адже впевнено маневрував між старими складами і вузькими проїздами, оминаючи місця, які могли затримати його в дорозі, такі як тупики чи інші перешкоди.

Джейкоб уважно спостерігав, як фургон намагався втекти від детектива, але через заплутану мережу старих будівель і вузьких вулиць Джеймс втратив його з виду. Він на деякий час зупинив автомобіль і почав вивчати сліди, які залишив утікач. Проте завдяки безпілотнику Джейкобу вдалося знову виявити фургон. Кур'єр намагався загубитися в лабіринті проїздів, але тепер Джейкоб контролював ситуацію.

"Джеймс, я все ще бачу його," — передав Джейкоб по рації. "Продовжую спостерігати. Він намагається виїхати з району через північний виїзд. Повідомлю про його місцезнаходження кожні кілька секунд."

Кур'єр, очевидно, занервував і, намагаючись втекти, вирішив ризикнути, перескочивши через стару, закинуту залізничну гілку. Вона була досить високою, і, на жаль для нього, його план провалився — фургон застряг на коліях. Його колеса звисали з рейок і не діставали до землі. Водій спробував звільнити транспорт, але фургон безнадійно забуксував. Усі його зусилля були марними.

Розгублений і в паніці, кур'єр метався навколо фургона, але швидко зрозумів, що всі спроби вибратися з пастки безрезультатні. Було очевидно, що він не хотів залишати своє авто, адже воно для нього було важливіше за власну безпеку. Джейкоб, уважно спостерігаючи за подіями через безпілотник, негайно передав по рації: "Він застряг на закинутій залізничній гілці. Це глухий кут. Можете його брати."