Джейн Лоурен - Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен

POV Mike

Я йшов один сирим темним коридором. Мені було дуже страшно, адже я не хотів, щоби мене вбили. Так, у мене шалено великі борги, через які, вони легко можуть прострелити мені голову, але у мене є одна цікава новина від якої я, можливо, зможу пожити ще трохи.

Підійшовши до великих залізних дверей, я постукав. Вони тяжко, але швидко відчинилися. Я зайшов у темну кімнату, де стояло багато накачаних мужиків. Один такий чоловік вартував таких, як я, чотири штуки. Посередині стоїть великий стіл, а за ним, а на оберненому кріслі до стіни сидить мій найголовніший ворог. Підійшовши до того стола ближче, мене зразу схопили ті скелі й боляче притиснули до підлоги. Я шоковано викрикнув:

- Гаррі, це ж я, Майк! Я не хочу, щоби ми ворогували, тому у мене є одна дуже важлива новина!

Після цього він голосно розсміявся та обернувся до мене. Він зовсім не змінився, таке ж саме нікчемне, страшне обличчя.

- Майк, Майк, Майк… Навіщо ти сюди приїхав? Тепер вибирай свою смерть, друже. Ти хочеш, щоби це було раптово і спокійно, чи болісно і повільно? - сказав загадково Гаррі й підійшов до мене.

Я тепер стояв перед ним на колінах. Фу, як це принизливо.

- Будь ласка, скажи, щоби ці громили мене відпустили. Я справді можу тебе зацікавити своєю новиною! - втомлено говорив я.

- Хм… Хлопці, відпустіть його, але спершу добре обшукайте, - скомандував ворог і сів на своє крісло, а ці "танки", почали мене обшукувати.

Помітивши, що у мене з собою нічого немає, вони підняли мене і знову відійшли вбік. Фух.

- Так що за важлива новина? Кажи швидше, поки я тебе тут не пристрелив, - говорив швидко Гаррі.

- Я тепер не відповідаю за свої борги, - спокійно, але у той момент зі страхом відповів я.

- Справді? А хто тоді? 

- Ось, - я вийняв фотографію Лії з кишені й поклав на стіл перед Гаррі.

Ворог мовчки взяв фотографію і роздивився її.

- Покидьок ти, Майк. Підставив дурненьку дівчину і думаєш, що цим позбудешся відповідальності? - уже серйозним тоном відповів той.

- Думаю, що так і буде.

Гаррі скривився.

- Добре, як її знайти?

- Ось її контакти та адреса, - вийняв ще один папірчик я і поставив на стіл.

- А якщо ми її не найдемо? Маєш ще одну якусь на прикладі? 

- Маю. Це її найкраща подруга, Аніка, - відповів я і поклав перед ним фотографію моєї іншої однокурсниці. - Вони завжди ходять разом. Де перша - там завжди є і друга.

Він уважно роздивився їх і, посміхнувшись, мовив:

- Тоді, ми летимо у Вашингтон, - відповів покидьок і підійшов до мене. - А ти, Майк, так легко не відмажешся. Ти сам підставив їх, тому сам і приведеш до нашої пастки! Який же ти нікчемний боягуз! - відповів розлючено Гаррі й сильно вдарив мене у живіт, від чого я, скрикнувши, зразу втратив свідомість.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно