Джек Лондон - Серця трьох, Джек Лондон

Внаслідок Ріганових махінацій акції «Північно-Західної електричної» упали на тридцять пунктів і на тому спинилися. Ті, хто мав себе за біржових фахівців, вважали, що це підприємство дуже ненадійне. Далі настала черга невеличкого, міцного, як скелі гібралтарські, «Фріско». Про нього ширилися найприкріші чутки, і вперто говорили навіть про банкрутство. «Монтана Лоуд» усе ще не спромоглася піднятись після непохвального відгуку Малені про стан її фінансів, і навіть Вестон, добрий знавець, відряджений англійськими акціонерами, не міг сказати про неї нічого втішного. Цілих півроку «Імперіел Тангстен» не давав жодних прибутків через страйк, якому, здавалося, не буде кінця. І ніхто, за винятком кількох профспілкових діячів, не знав, що страйк підтримувано коштом Рігана.

Таємничість і смертельність нападу страшенно нервували Бескома. Здавалося, ніби це сповзає з гори льодовик і тягне з собою в провалля всі підприємства, куди лишень Френк уклав свої гроші. Врахувати будь-що в цьому русі було неможливо. Ясно було тільки одне: таке безупинне падіння загрожувало всьому Френковому достаткові. Падали не тільки його акції, а й ті, що під них він узяв кредит у банку. Далі пішла поголоска про війну. Чужоземним послам одному за одним вручали паспорти, і здавалося, ніби півсвіту мобілізується. І саме тепер, коли становище на біржі захиталося, коли щохвилини можна було сподіватися паніки, а держави ще не оголосили мораторію, 21 Ріган вирішив завдати останнього удару. Тепер випала добра нагода почати курс на зниження, тим паче, що його підтримував з десяток інших великих хижаків, які мовчазно визнали Ріганову зверхність. Але навіть вони не знали як слід його планів і не здогадувались про причину наступу Рігана. Вони мали єдину мету, яка, правда, між іншим, була й у Рігана, однак у щирій гонитві за грошима їм і на думку не спадало, що удар насамперед скеровано проти Френка Моргана, чи пак проти привиду його батька.

Тим часом Ріганова фабрика чуток розпочала свою роботу. Найперше і з найбільшою швидкістю на біржі падали Френкові акції, що й так цінувалися вже досить низько. Але Ріган не хотів поки що тиснути на «Темпіко петролеум». Серед загального падіння акції цієї компанії утримувалися ще на високому рівні, і Ріган нетерпляче чекав моменту, коли Френк у розпачі муситиме викинути їх на біржу, щоб покрити різницю в ціні інших своїх паперів.

- Боже мій, боже! - Беском сперся головою на руку й скривився, ніби йому страшенно боліли зуби.- Боже мій, боже! - охкав він.- Біржа розвалюється, і з нею разом гине «Темпіко петролеум». Як вони впали! І хто б міг подумати?

Френк сидів у Бескомовому кабінеті і завзято пахкав цигаркою, не помічаючи, що її не запалено.

- Усі тільки продають, просто наввипередки,- зауважив він.

- Ми протримаємось хіба що до завтрашнього ранку, а тоді вас продадуть з аукціону, і мене також,- сказав маклер, глянувши на годинник.

Френк і собі подивився: стрілки показували дванадцяту годину.

- Викидайте на ринок решту «Темпіко петролеум»,- втомлено промовив він.- Це дасть нам змогу протриматися до завтра.

- А завтра як? - спитав маклер.- Адже всі продають, навіть найнижчі клерки намагаються швидше спекатися акцій.

Френк знизав плечима.

- Ви знаєте, я вже заставив свій будинок, Дрімворлд і дачу на Адирондакських горах, і то по найвищій ціні.

- Хіба ж у вас немає друзів?

- У такий час? - гірко всміхнувся Френк.

- Саме в такий час,- відказав Беском.- Слухайте, Моргане, я знаю майже весь ваш випуск із коледжу. Ось наприклад, Джонні Пасмор...

- Він також застряг у цьому по вуха. Коли я впаду, впаде й він. А Дейву Доналдсонові доведеться жити на якісь сто шістдесят доларів на місяць. А Кріс Вестгауз муситиме найматися на кінофабрику. Він завжди кохався в театрі, і я чув, що в нього ідеальне обличчя для екрану.

- Є ще Чарлі Тіпері,- нагадав Беском, хоч видно було, що сам він не покладав на нього жодної надії.

- Авжеж,- безнадійно погодився Френк.- Та, на лихо, його батько ще живий.

- Старий пес за все своє життя не ризикнув ані доларом,- додав Беском.- Зате в нього завжди напохваті кілька мільйонів. Тільки він справді ще не помер.

- Чарлі міг би вмовити його зробити це для мене і вмовив би. Та мені бракує одної речі.

- Забезпечення?

Френк кивнув.

- А спробуйте витягти в старого хоча б один долар без забезпечення!

А проте, сподіваючись застати Чарлі Тіпері в конторі під час перерви на сніданок, Френк послав йому свою візитну картку. З усіх нью-йоркських ювелірних закладів фірма Тіпері була найбільша. І не лише нью-йоркських. Її вважали за найбільшу в цілому світі. В гуртову торгівлю самоцвітами Тіпері-старший уклав більше грошей, ніж гадали навіть ті, хто добре знав його справи.

Сталося так, як і передбачав Френк. Старий цупко тримав у своїх руках віжки, і син покладав малу надію на його допомогу.

- Я знаю батька,- сказав він Френкові.- Звичайно, я спробую його вмовити, але мабуть не зумію. Скінчиться тим, що ми посваримось, і годі. Найгірше, що в нього у руках уся готівка, не кажучи вже про силу-силенну різних цінних паперів. Бачиш, у чім річ. Його батько, коли був ще молодий і вибивався в люди, позичив якось тисячу доларів одному приятелеві. Той грошей не повернув, і дід довіку не зміг забути цього. Не забув цього й мій батько. Досвід зробив їх жорстокими. Батько не позичить і цента під північний полюс, поки йому не принесуть того полюса в заставу і він не знатиме, у скільки його оцінять. А в тебе, сам знаєш, немає жодного забезпечення. Я спробую поговорити з старим сьогодні по обіді. Він тоді буває в найкращому гуморі. Спитаю в нього про мої власні гроші, і тоді побачимо, що можна буде зробити для тебе. О, я знаю, кількасот тисяч тебе не вдовольнять, і я силкуватимусь дістати якомога більше. В кожному разі завтра о дев’ятій рано я буду в тебе...

- Гм, завтра я матиму багато клопоту,- посміхнувся Френк, стискаючи йому руку.- Уже о восьмій мене не буде вдома.

- Тоді я прийду до восьмої,- сказав Чарлі Тіпері і що раз щиро потис йому руку.- А тим часом