Yevhenii Nahornyi - N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi

— Принаймні зараз усе йде за планом, — сказав Марк, намагаючись розвіяти напруження.

— Так, але я не хочу це казати вголос. Щоразу, коли ми так думаємо, щось точно йде не так, — відповів Чарлі, кидаючи погляд на дорогу.

Він не помилився.

Через пів години їзди транспорт раптово почав глухнути, двигун захрипів, і машина різко зупинилася.

— Ти жартуєш? — пробурмотів Чарлі, ударяючи по керму.

Марк підняв брови й нахилився вперед, заглядаючи в панель приладів.

— У нас ще й пального вдосталь, — сказав він. — Що сталося?

Чарлі зітхнув і виліз із кабіни. Він обійшов машину, відкрив капот і ввімкнув ліхтарик.

— Проблеми з електронікою, — сказав він, оглядаючи дроти. — Думаю, наші «гості» могли щось пошкодити під час останньої сутички.

— І що тепер? — запитав Марк, витягаючи рюкзак з інструментами.

— Ми застрягли, — відповів Чарлі, кидаючи зламаний дріт на землю. — Це я точно можу сказати.

Темрява швидко поглинала навколишній ліс, і кожен звук здавався тривожним.

— Ми не можемо залишатися тут без укриття, — сказав Марк, озираючись навколо. — Ця місцевість не здається мені безпечною.

Чарлі мовчки кивнув.

— Нам доведеться переночувати тут. Якщо я зараз спробую полагодити машину, це займе години три-чотири, а працювати вночі занадто небезпечно.

— Тоді давай принаймні підготуємося до ночівлі, — сказав Марк, озираючи місцевість.

Вони вирішили витягти одну з сонячних панелей і створити тимчасове укриття, накривши її поверх металевої рами від багажного відсіку. Додаткові металеві листи стали імпровізованими стінами.

— Не найкращий табір, — зітхнув Чарлі, влаштовуючи спальне місце. — Але краще, ніж нічого.

— У нас є зброя, — сказав Марк, перевіряючи дротикомет. — Якщо що, ми хоча б зможемо дати відсіч.

Вечеря складалася з кількох сухпайків, які вони взяли із собою. Апетиту в обох не було, але вони знали, що треба підтримувати сили. Ерліс, яка мовчки сиділа поруч із ними, виглядала неспокійною. Її вуха постійно ворушилися, прислухаючись до кожного звуку.

— Вона щось чує, — тихо сказав Марк, вдивляючись у темряву.

— Сподіваюся, це просто дрібні тварини, — пробурмотів Чарлі, перевіряючи заряд у своєму автоматі.

Ніч була важкою. Навколо лунали дивні звуки: шурхіт у кущах, далекі реви, а одного разу навіть щось важке пробігло неподалік, змусивши їх обох завмерти.

— Ти думаєш, це може бути Страйкер? — прошепотів Марк.

— Не говори цього вголос, — відповів Чарлі.

Ерліс притиснулася до Марка, намагаючись сховатися від шуму. Її велика довіра до них стала тепер і її, і їхнім захистом.

На ранок, коли перші промені сонця прорізали густий ліс, Чарлі вирішив зайнятися ремонтом транспорту.

— Ми витратили цілу ніч на тривогу, — сказав Марк, допомагаючи Чарлі із заміною дротів. — Але головне, що ми живі.

— І що транспорт хоч якось їде, — додав Чарлі, підключаючи останній кабель.

Через дві години ремонт було завершено, і машина знову запрацювала. Вони швидко зібрали свої речі, знову завантажили сонячні панелі й вирушили назад.

Дорога до шатла була не менш виснажливою. Ліс усе ще видавав тривожні звуки, і вони постійно оглядалися, очікуючи нового нападу. Але цього разу їм пощастило.

Коли шатл нарешті з’явився перед ними, вони обоє відчули полегшення.

— Я думав, що ми більше ніколи не побачимо цей старий шматок металу, — сказав Марк, усміхаючись.

— А тепер уяви, скільки роботи чекає нас із цими панелями, — відповів Чарлі, зупиняючи транспорт біля ангара.

Вони знали, що попереду багато роботи, але з цими новими панелями в них з’явилася надія відновити енергосистему шатла. Чарлі почав одразу ж планувати, як увімкнути їх, а Марк вирушив до лабораторії, щоб підготувати нові системи для зберігання та розподілу енергії.

— Роботи стає дедалі більше, — сказав Марк, дивлячись на панелі.

— Але тепер ми хоча б знаємо, що можемо впоратися, — відповів Чарлі, розгортаючи креслення.

Минуло два дні після того, як вони встановили першу з нових сонячних панелей. Чарлі з полегшенням спостерігав, як системи шатла почали поступово наповнюватися енергією, і навіть генератори працювали трохи легше.

— Ну, нарешті щось йде за планом, — сказав Чарлі, перевіряючи системи на капітанському містку.

— Дай-но нам два тижні, і шатл знову буде в нормальному стані, — погодився Марк, записуючи останні дані у свій планшет.

Але ранок третього дня приніс несподівану проблему. Усі системи шатла одночасно вимкнулися. Світло згасло, генератори мовчали, а сонячні панелі перестали передавати енергію.

— Що за чортівня? — вигукнув Чарлі, побачивши, як індикатори енергії на панелі управління різко впали до нуля.