Yevhenii Nahornyi - N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi

Марк підняв голову від своїх записів і зблід.

— Це не може бути перегрів або перевантаження, — сказав він. — Система була в ідеальному стані.

Чарлі не став витрачати час на розмови. Він схопив свій інструментальний рюкзак і побіг до сонячних панелей. Марк поспішив за ним.

Коли вони вийшли на відкритий простір, де були встановлені панелі, їх зустріло щось неймовірне. Панелі були покриті товстим шаром рослин, що звисали зі стелі дерев, обвиваючи кожен квадратний сантиметр поверхні.

— Ти це бачиш? — запитав Марк, зупинившись, як укопаний.

— О так, і це мені зовсім не подобається, — відповів Чарлі, повільно наближаючись до однієї з панелей.

Рослини мали товсті стебла, що виглядали неймовірно міцними. Вони щільно обвивали панелі, ніби харчувалися ними.

Чарлі спробував потягнути за одну з гілок, але вона навіть не ворухнулася.

— Вони ніби приклеєні, — сказав він, нахилившись, щоб уважніше роздивитися. — А глянь, у них є щось схоже на маленькі присоски!

— Це пояснює, чому вони висмоктують всю енергію, — сказав Марк, нахилившись поруч. — Це якийсь біологічний паразит.

Вони вирішили негайно спробувати позбутися рослини.

— Почнемо зі звичайного: ножі та інструменти, — сказав Чарлі, витягаючи багатофункціональний ніж.

Він намагався розрізати стебло, але воно лише трохи надрізалося. Гілка була надзвичайно міцною, і ніж зісковзнув, залишивши лише невелику подряпину.

— Це наче різати гуму, — сказав Чарлі. — Але це тільки початок.

Вони спробували інші методи: сокиру, пилу, навіть дротики Марка з доданими хімічними речовинами. Але нічого не допомагало.

— Гаразд, ми переходимо до радикальних засобів, — сказав Чарлі, дістаючи вогнемет.

— А ти впевнений? Якщо це почне горіти, ми можемо втратити саму панель, — зауважив Марк.

— Якщо ми нічого не зробимо, то панелі все одно будуть мертві, — відповів Чарлі. — Краще спробувати.

Він направив полум’я на одну з гілок. Але замість того, щоб загорітися, рослина почала виділяти густий чорний дим.

— Вона не горить! — вигукнув Чарлі, відступаючи, щоб уникнути диму.

— І навіть більше, — додав Марк. — Вона стає ще міцнішою від нагрівання.

Повернувшись до шатла, Марк і Чарлі почали обговорювати наступні дії.

— Ми не можемо залишити це просто так, — сказав Чарлі, нервово ходячи туди-сюди. — Якщо це не знищити, ми залишимося без енергії.

— Я почну аналіз рослини, — сказав Марк. — Нам потрібен спосіб розірвати ці гілки або зруйнувати їхні «присоски».

Ерліс, яка сиділа в кутку лабораторії, раптом підвелася й підійшла до Марка. Вона штовхнула його носом у плече, ніби підказуючи щось.

— Ти щось знаєш? — запитав Марк, пильно дивлячись на неї.

Ерліс повернула голову вбік, ніби вказуючи на полицю, де лежали кілька контейнерів зі зразками рослин.

— Вона каже нам щось перевірити, — припустив Чарлі.

Марк узяв один із контейнерів, у якому був зразок рослини з колючками, яку вони раніше назвали Торіссентра.

— Ця рослина токсична, — сказав він. — Якщо ми створимо екстракт її токсину, це може вбити паразита.

— Чудово, — сказав Чарлі. — Тільки не отруї нас у процесі.

Марк швидко приготував екстракт із шипів Торіссентри. Він зробив невелику порцію й перевірив її на одному з фрагментів паразита, який вони принесли до лабораторії.

— Глянь! — вигукнув Марк, коли тканина паразита почала розчинятися.

— Це працює! — сказав Чарлі, наближаючись, щоб краще побачити.

— Але є проблема, — сказав Марк. — Ми не можемо просто полити цим усі панелі. Це зруйнує і їх також.

— Тоді треба знайти спосіб ізолювати рослину від панелей, — сказав Чарлі, схрещуючи руки.

Вони вирішили діяти обережно:

Розібрати панелі, щоб видалити паразита без ризику пошкодження. Використати екстракт Торіссентри на гілках, щоб знищити рослину. Відновити панелі й захистити їх від повторного зараження.

— Це буде непросто, — сказав Чарлі, розглядаючи план дій. — Але ми не можемо дозволити собі втратити ці панелі.

— І не дозволимо, — відповів Марк, знову беручися за роботу.

Попереду було багато роботи, але тепер у них був план і надія.

Паралельна історія: Шлях до людей

“Через тиждень, коли Ніка остаточно відчула, що вона готова рухатися далі, вона почала збирати всі свої речі. Вона зібрала останні припаси — рибу, воду і рослини, які приносила Фірліс. Тепер вона була готова до нової подорожі, готова йти далі, шукаючи те, чого не могла знайти раніше. Своєрідна невідомість, яка ховалася в її майбутньому, лякала, але разом з тим надихала.