Віолетта Котова - Серденько Змія, Віолетта Котова

 Він дав мені трохи часу, я мандрувала шрамами, залишаючи на них вологі сліди від поцілунків, поки чоловіку не стало терпіння, він схопив мене, різко перевернув на спину й навис наді мною, дивився в очі, наче шукав там прихованої брехні й не бачив, бо її не було. Тоді сам взявся за пестощі та ласки, поступово штовхаючи мене до краю прірви у яку мріяла впасти разом із ним… Ця ніч стала загадковою, неперевершеною та неповторною, бо ми стали єдиними не тільки фізично на рівні сердець, а й ментально на рівні наших грішних душ. Кохалися майже до ранку, так як ніколи раніше, так як належить одному цілому, яке складається з двох половинок, так як належить щасливим закоханим людям.