Світлана Федорівна Клімова - Ті, кого немає

Проте обличчя, ім’я й напружений погляд літньої лікарки, яка квапливо докурювала сигарету біля машини, вона запам’ятала назавжди – Марта Янівна.

Дівчинка з’явилася на світ, тільки-но вони дісталися до лікарні. Після кесаревого, відходячи від наркозу й долаючи хвилі нудоти, Августа заплющила очі й почула, як поруч промовили: «У бокс везіть. Невідомо, хто вона, без документів. Куйжель із хірургії поверталася з екстреного виклику в області, підібрала матусю на узбіччі. Дитина чудова, абсолютно здорова, велика, всі реакції в нормі. Я ввечері зайду, подивлюся породіллю…»

Ніхто, крім акушерки, до неї того дня не прийшов; дали якісь таблетки. Зранку Августа рвалася до дитини й трохи марила, тому що підскочила температура. Її вкололи, полегшало, увечері другого дня з’явився черговий лікар – худий чоловік в окулярах. Чистий, акуратний, увічливий.

Температури не було, тільки лихоманка і нервова слабкість. У неї запитали ім’я, Августа назвала перше-ліпше і поцікавилася, коли принесуть дівчинку, – гарячі груди набухали під лікарняною сорочкою; її речі й гроші кудись зникли.

– Належить повідомити ваших близьких, хтось же має забрати вас і дитину, – сказав лікар, – ви й так вчинили нерозважно, безвідповідально.

– У мене нікого немає.

– Он як? Зрозуміло…

Дочку їй принесли вже в палату, де по ліжках лежало ще п’ять таких самих породіль, і вона незграбно прийняла дитину на голий лікоть. Коли дитина взяла грудь і засмоктала, в Августи замлоїло внизу живота, під операційним швом, а з очей закапали сльози. Дівчинка була супер: міцна, круточола, руденька, спокійна; з-під довгих каштанових вій поблискувала бірюза. Вона відвернулася до стіни й пролежала так до вбогої лікарняної вечері, а потім стала чекати наступної годівлі.

Уночі Августа не спала, ламаючи голову: що робити? Вона вперше задумалася про ситуацію, в якій опинилася. Вадонові гроші скоро закінчаться, баба Оля вийде з психушки й через пів року знову туди повернеться. Глушина, роботи немає, школа за десять кілометрів… Краще вже Будинок дитини, там принаймні годують. Прийду до тями – заберу бабу Олю з психушки, скажу, що дитина померла.

У результаті в неї почалась істерика. Прибігла чергова сестра, сказала «післяпологовий психоз», дала крапель і стала повторювати, що все буде добре. Вранці, однак, краще не стало, і Августа остаточно вирішила. Ще два дні годувала дівчинку, а потім утекла. Їй допомогла санітарка з першого поверху. Влаштувати все це виявилося дуже просто – але недешево…

Августа повернулася в порожню міську квартиру і тиждень відлежувалась, туго перев’язавши рушником груди, повні молока. Удома вона не помітила особливих змін. Тільки двері в її колишню кімнату знову були на місці. Ні речей Владислава, ні грошей, ні залишків їжі в холодильнику. Нічого, крім двадцяток й дрібних, що випадково завалялися в старому гаманці. На ті гроші вона купила деякої їжі – на перші день-два. Потім продала Вадонові подарунки – перстень та інші брязкальця, – щоб було з чим з’їздити в Базаліївку, провідати бабу Олю й забрати речі.

Спочатку в неї була думка залишитися, пожити в селі ще місяць-два, але баба Оля не те щоб її не впізнала, але поглядала дивно, як на сторонню, а про дитину взагалі не спитала, як нічого й не було.

Августа повернулася до міста і влаштувалася прибиральницею на автобазі; з місяць їй дали пожити спокійно.

Аж доки одного разу ввечері Вадон відімкнув двері квартири своїм ключем.

6

Розлючений її втечею, він більше не церемонився.

Ні, він і пальцем не торкнувся Августи, але вже понад десять років вона працювала на нього «підсадною» – з травня до жовтня в південних краях. Узимку Вадон практично не жив з нею, але справно оплачував дрібні послуги, здебільшого кур’єрські. Вона здогадувалася, що в нього з’явилась інша, молодша жінка.

«Слухай, – одного разу сказала Августа, – або вимітайся остаточно, або прикінчи мене. Щось одне…» – «Ти шо, Марго! – була відповідь. – Стара дружба не ржавіє. Ти мені должна, і ти в моєму бізнесі…» – «А твоя кралечка? Вона що, не може мене замінити?» – «Там зовсім інше, дорогенька. У нас усьо красіво…» – «Невже вона досі не допетрала, яке ти гівно, Вадоне?» – «Ритуль, – він примружився, але стримав себе, – не говори про мене погано. Для цієї дівчини я – король…»

Так і йшло аж до нинішнього літа. І річ була зовсім не в чоловікові на ім’я Георгій, якого треба було заморочити й доправити в певне місце на березі – туди, де біля старого хвилеріза закінчується пляж, – а потім, як завжди, зникнути, поки Вадонові пацани займатимуться клієнтом та його грошима. Августа здогадувалася: не все і не завжди йшло рівно, бувала й кров, знала вона і те, що якщо здасть Вадона, то піде у в’язницю разом з ним як співучасниця. Але тієї ночі вона навіть відчула дивне полегшення, коли Георгій схопив її у воді, приставив до горла ніж, зчинив шум і злякав хлопців…

Години за дві Вадон з’явився й розбудив її.

– Що, облом? – він з розмаху опустився поруч на ліжко. Від нього тхнуло дешевим коньяком. – Старієм, Марго? Ти нас, получається, підвела. Ібрагім недовольний.

– Відпусти мене, Владиславе, – сказала вона, підводячись. – Я втомилася. Крутіть бізнес самі. Давай розійдемося по-людськи, свій борг я давно відпрацювала.

– Правда, – зненацька погодився він. – Щось і мене останнім часом заносить… Добре, можна домовитися. Розійдемось, але ти мені за це оддаси квартиру. Повернуся осінню, все оформимо в натурі. Тим більше що я женюсь. Моя дівчина вже з пузом.

– А мені де жити? – натягаючи простирадло на плечі, запитала Августа.

– А був базар, наче покійна бабця одписала тобі будинок у селі? Варіант. Я поможу – дам грошей на переїзд і на якийсь час.

– Згодна, – ні секунди не роздумуючи, відповіла Августа. – Тоді я завтра ж їду. Буду чекати тебе в місті.

– Значить, всьо, – він підвівся, покрутив вузькою зміїною головою в пошуках місця, куди покласти гроші.– Тільки тихо й по-швидкому, наче тебе тут і не було.

Усе це відбулося занадто стрімко, й Августі ще не вірилося, що вона нарешті вільна. Зате тепер вона точно знала, що робити. Повернутися додому, все обміркувати, прорахувати – і знайти дочку. Що буде далі з ними обома – зараз неважливо. Починати слід було з пологового будинку. З