Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Данило продовжує бесіду:  
— А хто твої батьки, Руслане?  

Руслан приховує свою справжню родину і відповідає неправдою:  
— Мої батьки займаються бізнесом. У них кафе.  

Данило з гордістю каже:  
— Ооо, ось це я розумію робота. Може, якось завітаємо до твоїх батьків і скуштуємо вашу страву.  

Руслан, червоніючи від неправди, відповідає:  
— Так, звичайно.  

Зоя ставить наступне питання:  
— Слухай, раз ти з Дохи, звідки ти так добре знаєш українську мову?  

Руслан мало не виказує свою таємницю, але продовжує приховувати, що він з королівської родини:  
— Моя мама з України, а тато катарець.  

Зоя з захопленням відповідає:  
— Ух ти! Твоя мама наша землячка. Ми теж з України, з Луганська. А вона звідки?  

Руслан відповідає:  
— З Дніпра.  

Данило, трохи зворушений, каже:  
— Ооо, давно не були в Україні. Нам довелося виїхати через окупацію. Сподіваємося, скоро повернемося.  

Помітивши, що Зоя не встигає приготувати картопляне пюре, Руслан проявляє ввічливість:  
— Дозвольте, я допоможу вам.  

Зоя усміхається:  
— Ні, Руслане, я сама впораюся, сідайте.  

Руслан наполягає:  
— Я наполягаю.  

Підійшовши до кухні, він починає допомагати Зої товкти картоплю, хоча сам ніколи в житті не готував. Йому було цікаво спробувати це. Зоя просить його посолити, але Руслан випадково пересипає сіль. Він завмирає, усвідомивши помилку, а Зоя, Данило та Катя починають сміятися. Руслан теж сміється і зізнається:  
— Вибачте, я просто не вмію готувати.  

Зоя заспокоює його:  
— Не переживай. У молодості мій чоловік пересипав спецій так сильно, що страва стала гострою до сліз.  

Данило, згадуючи, сміється:  
— Так, було діло, коли я був у гостях у твоєї мами.  

Катя підходить до Руслана і починає вчити його готувати. Руслан, дивлячись на неї, уявляє, як міг би жити простим життям: вести бізнес, бути чоловіком Каті, виховувати дітей і готувати разом із нею.

Коли все було готово, Зоя поставила на стіл переділене пюре, а Катя разом із Русланом подали котлети по-київськи та салат із помідорів і огірків. Цей скромний обід виглядав затишно і по-домашньому. Всі сіли за стіл, і Данило почав відкривати пляшку вина. Він хотів налити Руслану, але той, розуміючи, що вино для нього харам¹, адже він мусульманин, чемно сказав:  
— Вибачте, я не п’ю вино, я мусульманин.  

Данило кивнув із розумінням:  
— Ааа, зрозумів. Отже, твій батько теж мусульманин, як і ти.  

Зоя здивовано запитала:  
— Як же твоя мама ужилася з такими різними цінностями та релігією?  

Руслан тихо відповів:  
— Мама любить батька, тому змирилася.  

Зоя похвалила його матір, захоплено додавши:  
— Яка сильна жінка! Українська дружина, яка змогла ужитися серед мусульман, — це достойно поваги. 

Данило налив Руслану лимонад, і вся родина теж вирішила пити лимонад на знак поваги до нього. Піднімаючи склянку, Данило виголосив тост:  
— Ну що ж, як у нас по-українськи говорять, тост за знайомство!  

Руслан із усмішкою підтримав:  
— За знайомство. І дякую вам за те, що ви такі приємні та добрі люди. У вас чудова донька.  

Сім’я Каті подякувала за його теплі слова, цокаючись склянками лимонаду. Вони почали обідати. Руслан вперше спробував котлети по-київськи. Його мама так не готувала, і він із вдячністю сказав:  
— Дякую, Зоя, це дуже смачно.  

Зоя з усмішкою відповіла:  
— Це моя донька Катя допомагала.  

Усі дружно їли та проводили час у приємній бесіді. У якийсь момент Руслан сказав, що хоче планувати майбутнє з Катею. Батьки Каті не були проти, адже Руслан їм сподобався. Вони навіть не підозрювали, що за його маскою ховається принц Катару.

Раптово в будинок увірвався Сем. Спочатку він глибоко вдихнув, щоб заспокоїтися, і привітав родину Каті, представившись другом Руслана. Зоя запропонувала йому приєднатися та сісти за стіл, але, на жаль, Сем змушений був відмовитися, як би йому не хотілося залишитися.

— Руслане, Катю, — вимовив він серйозно, — вас чекає Те Йон в адвокатській конторі.

Руслан підвівся, подякував родині Каті за їх гостинність і теплий прийом:  
— Дякую вам за обід і вашу доброту. Я обов’язково поверну Катю цілою та неушкодженою.

Сем вирушив до виходу, а Руслан, взявши Катю під руку, пішов за ним. Зніяковіла родина проводжала їх поглядом, у той час як пара йшла, готуючись до нового етапу, що принесе зустріч із Те Йон.
 

Руслан разом із Катею зайшли до адвокатської контори, де їх зустріла госпожа Те Йон із тривожним виразом обличчя. Руслан глянув на Катю і запитав:  
— Щось трапилося, госпожа? Ви нас кликали?