Ігор Дмитрович Скорін - Хлопці з карного розшуку, Ігор Дмитрович Скорін

і там виявилося, що ти совість не всю втратив, коли не дав чорнобородому з жінки знущатися. У колонії про тебе довідки наводив. Сказали, що працював справно, з п'ятірки три роки чесно відбув; і потім раптом утеча. І мало, що втік. Ватажком банди став. Грабувати почав. Гаразд, коли бандит, грабунки — річ зрозуміла, а ось як же ти з Віктором та Костянтином Миколайовичами так поводишся? Виростуть, то батьківською доріжкою підуть. Чого ж мовчиш, мов язика відкусив? Собі життя зламав і дітям губиш… А ти знаєш, яке тут життя після війни буде? Повз вас пройде нова залізниця. Побудують заводи, міста. Люди тайгові світ побачать. А ти бандит. У дітей, якщо вони твоєю доріжкою й не підуть, все одно твоє життя залишиться. Давай так: прийдемо у сільраду, пиши явку з визнанням провини. Будемо вважати, що сам, добровільно, здався. Знову мовчиш? Дурень ти, Миколо. Я ж з тобою тут від чистого серця говорю, а там, у сільраді, допитуватиму на протокол.

— Не вийде явки з визнанням провини. Не потрібна вона буде, — вперше обізвався Агєєв.

— Це чому ж не потрібна? — обурився Олександр.

— Поки дійдемо, руки відмерзнуть. Чим я свою біду відроблятиму? — Агєєв зітхнув, ще нижче схилив голову і похмуро кивнув: — Видно, на роду мені написано бандитом здохнути.

— Ану стій! — Олександр спробував розв'язати ремінь, але сириця стала наче залізна і насилу піддалася ножеві.— А тепер три снігом.

Хвилин десять Агєєв розтирав руки то об сніг, то об валянки і під кінець, стримуючи стогін, ворушачи пальцями, подякував:

— Спасибі. Почали відходити.

У сільраді, де розмістилася оперативна група, коли Дорохов представив Мудрикову і всім іншим Миколу Агєєва, у всіх відлягло від серця, звалився тягар. Їх напоїли чаєм, відігріли, і Агєєв сів писати заяву про явку з визнанням провини. На вимогу Олександра він написав, що добровільно допоможе оперативній групі взяти без перестрілки усіх своїх співучасників, і того ж ранку дотримав слова.

Дорохов, повернувшись до Чити, докладно доповів про ліквідацію банди. Начальник карного розшуку його уважно вислухав, спитав, як справи з Чипізубовим. Олександр розповів, що одразу після повернення сам особисто здав його командирові запасного полку.

— Молодець, Дорохов. За цю операцію представимо тебе до нагороди. Але, видно, не судилося нам далі разом працювати. На, читай. — І Гущин дістав з папки папір.

«Телеграма. Начальникові управління міліції Читинської області.

Негайно відрядіть Олександра Дорохова до Москви для роботи в карному розшуку Головного управління міліції НКВС СРСР. Генерал-майор міліції Овчинников»

Виноски
1

М'які шкіряні чоботи з дуже високими халявами.

(обратно) 2

Гольці — гірські вершини в Сибіру.

(обратно) 3

Єлань — підвищена, гола й відкрита рівнина.

(обратно) 4

Факт достовірний.

(обратно)
Оглавление Ігор Скорін ХЛОПЦІ З КАРНОГО РОЗШУКУ ПРОЛОГ ПЕРШИЙ ДЕНЬ ЗА ПРИКМЕТАМИ «ДУМАТИ, САШКО, ТРЕБА» ПЕРШІ НЕПРИЄМНОСТІ У ПАСТЦІ «НЕЗАДОВІЛЬНО» ЗА НЕУВАЖНІСТЬ ЗУСТРІЧ З АРТИСТОМ ОСТАННІЙ З МОГИКАН У РОЗВІДКУ РЕБУС ГРИШКИ МІЖНАРОДНОГО ТАКА В НИХ РОБОТА СЮРПРИЗ ШОФЕР СЕНЬЧА ПО СЛІДУ РОЗПЛАТА ЧОБОТИ З БІЛИМ РАНТОМ НАВЧАННЯ У СЕБЕ ВДОМА ЗАРАХУВАТИ НА ПОСАДУ У ЗАБАЙКАЛЛІ «СТОМЛЕНЕ СОНЦЕ» КОЗУБЕЦЬ І ЗОРРО НА НОВОМУ МІСЦІ УРОК КРИМІНАЛІСТИКИ «ВИ, ТОВАРИШУ НАЧАЛЬНИК…» ПОЇЗДКА В ХАРАУЗ ПОЛЮВАННЯ ЮШКА СЛЄПНЬОВ ГРОМАДСЬКА РОБОТА — ХЛІБ ДЛЯ КОМСОМОЛЬЦЯ… «МАДЕМУАЗЕЛЬ ЛЕ ДАНТЮ» ЇДЕ НА ЗАХІД ВІЙНА ЗНОВУ ЧИТА У НОВОРІЧНУ НІЧ КОЗУБЕЦЬ РВЕТЬСЯ НА ФРОНТ ПО СТАРИХ МІСЦЯХ ТАЙНИК НА СОРОЧЦІ ЗА ПЛАНОМ ДОРОХОВА У ЛІГВО ДО БАНДИТІВ КІНЕЦЬ БАНДИ АГЄЄВА