Костянтин Матвієнко - Відлуння у брамі

сам літак із вибухівкою був розфарбований у Ваші улюблені кольори, — повідомив ад’ютант.

— А ще кажуть, що нам не вистачає креативу! Тепер про наступний клопіт американських колег — того втікача-цереушника з Гавайїв. Коли він нарешті оприлюднить інформацію про співпрацю провідних американських комп’ютерних фірм із ЦРУ у справі шпигування за користувачами Інтернету?

— Едуард Сноутен вже на шляху до Шереметьєва…

* * *

Цієї пори на терасі Кам’яної могили мало бути прохолодно, але господар подбав, щоб його гості — усі восьмеро членів Ордену, дух Триголос та двоє юнаків — не потерпали від холоду. Велес оповив терасу теплою, прозорою з внутрішнього боку пеленою-мембраною, на якій танув перший сніг. Струмочки стікали її невидимим, немов скляним склепінням, трохи розмиваючи краєвид зимового села оддалік. Обідали м’ясом дикого вепра з хроном і запашним хлібом. Запивали прохолодним пивом з легким присмаком меду. Особливо харч припав до смаку Тегурові та Денові.

— Ніхто з-за кордону, панове, тих вибухів дійсно не замовляв, — говорив Велес. — Отак тому служивому капітанові і перекажіть. Ваша країна на Землі божеволіє не так через чиїсь ворожі підступи ззовні, як через те, що перестає бути потрібною сама собі. Коли таке трапляється з людиною, вона спивається чи накладає на себе руки. Коли з країною — її поневолюють інші держави або спалахує громадянська війна — і вона розсипається.

— Так, не знайшовши сенсу чи бодай виправдання своєму існуванню, нинішня Україна завалиться під вагою власної неспроможності, — погодився Іван.

— Це зветься соціальною депресією, — додав Тарас, — люди божеволіють від безвиході, неуцтва та неробства. Так само і держави…

— Чекайте! — втрутився Олег. — Ви вважаєте, що паламарі та політологи діяли самостійно, з власної ініціативи, а в усьому винен стан соціальної депресії?

— Щось не віриться, — підтримав його Мечислав.

— Хіба ті доморощені терористи не розуміли, що цим лише занапастять і чужі життя, і свої? — долучився Мстислав.

— Не все так просто, — озвався Триголос. — Їх цілком могли на те напоумити ті, кому потрібна була паніка…

— Можна припустити, — перервав Велес, — що ті ж самі паламарі зізналися у злочині під примусом, а лихо скоїв хтось інший. Але вибухи відбулися, і їхні причини не слід шукати деінде — лише в Україні. Принаймні, перш за все в Україні.

— Байдуже, — підтримав цю думку Свирид, — чи за терористами стоять якісь потужні бандитсько-політичні угруповання, чи дрібні злодії, чи їхні — терористів — власні комплекси та жадоба. Факти свідчать, що теракти є наслідком невлаштованості саме внутрішнього життя в Україні.

— Але ж в інших країнах терористична активність значно вища, — нагадав Назар. — Візьміть хоча б Росію чи США, чи Європу…

— Та чи нам від того легше? — запитав Тарас. — Позірний спокій може швидко скінчитися. В Україні наразі немає таких потужних і безсоромних гравців, які б розв’язали тут війну за свої інтереси, а у самодержавній федерації чи в Америці та на Близькому Сході — є!

— Здається, має рацію той капітан, — Велес витер вуса полотняним рушником, — коли говорить про формування на ваших кордонах одразу трьох нових імперій. Тероризм у світі зумовлений саме спробами переділити його між новітніми наддержавами. Цей переділ не лишає Україні вибору. Вона мусить або розчинитися в котрійсь із них, або бути поділеною поміж ними, ачи…

— Таки відбутися як самодостатнє суспільство, — перервав господаря Олег.

— Бачте, на Велесі, — далі говорив бог, — у нинішньому часі, що відповідає земному чотирнадцятому сторіччю, також формуються кілька імперських держав. Так само між ними виникає суперництво за землі та підданців, за торговельні шляхи та родовища. Ті з володарів, хто дбає не лише про свої розкоші, але й про підвладних їм людей та про нащадків, переможуть у цьому протистоянні. Інші — зникнуть. Імперія Рось тепер, гадаю, спроможеться утриматися на шляху поступу. Вона вже відбулася як цивілізація зі своєю культурою, етикою, традиціями суспільного співжиття. Ніякі орди й каганати не становитимуть для неї непереборної небезпеки, бо вже не матимуть сакральної зброї, аби посіяти хаос у душах її народу, у його минулому, а відтак — у майбутньому. Це завдяки вам, панове характерники. — господар озирнувся на золоті піали, що стояли на скрині. — Завдяки вам. Частуйтеся, прошу, частуйтеся! Тегуре, бери ще корж, ось гарячий. Дене, досить тобі вже пива!

— Сподіваємося, пане Велесе і пане Триголосе, — мовив Іван, забираючи кухоль у екс-волоцюги, — ви навідаєте нас у Трахтемирівському замку. — Маємо віддячити вам за гостину.

— Неодмінно, панове, неодмінно! — озвався Велес. — Цікаво, що ж воно за замок такий ви збудували.

— Та й скриню зі збіжжям слід вже перенести зі схрону Хазяїна сюди, — додав Триголос. — Незабаром вона може знадобитися на Чумацькому Шляху — щойно Михайло з Георгієм впораються зі своїм завданням.

Роман є вимислом, будь-які збіги з конкретними особами та подіями — випадкові. Вихідні відомості

УДК 821.161.2-312.9

ББК 84(4Укр)6-44

М 33