Ана-Марія Еріш - Серце вовка, Ана-Марія Еріш

Нарешті Каталіна прийшла до тями, адже я дуже сильно за неї переживав. Навіть сам від себе цього не очікував. З кожним днем я все більше хвилювався за цю дівчину і думав лише про неї. Я почав помічати в ній якісь нові якості, що мене дивували. Це просто неймовірна дівчина, що вражає мене кожного разу.

Хоча Каталіна ж моя одногрупниця, нам доводилося багато часу на тренуваннях проводити разом. А ще вона стільки разів рятувала мені життя та зберігала мою таємницю. І це справді мене дратувало. Проте захоплювало в той же момент. Кет стримала свою обіцянку і навіть не дивилась на мене з огидою. Однак Каталіна не втрачала можливості задіти мене.

Та найбільше мене злило, що в неї першої прокинулося перетворення дракона. Хіба це справедливо? Я ж стільки намагався отримати його, навіть готовий був зустрітися з реальними ворогами. Я зміг би перебороти власні страхи, що зі мною з самого дитинства. Однак нічого не виходило. А в неї так. То може я просто щось робив не правильно?

Хоча це не має значення, адже все ж вона багато працювала і заслужила отримати магію. Спочатку я вважав, що це через те, що вона напівкровка, і її мати була чарівницею. Все ж таке буває дуже рідко. Подібних одразу ж вбивали, бо вони надто небезпечні. Та й Кет дістався певний талант матері.

Та це ж не має ніяк впливати на таке. Тому я і заспокоївся. Значить справа лише в самі Каталіні та її відважно. А коли вона не приходила до тями, на якусь мить мені здавалося, що ми більше ніколи не поговоримо з нею.

І це справді лякало мене. Я боявся втратити її. Та найбільше я боявся того, що вона стала для мене центром мого Всесвіту…