Анастасія Шишкіна - За п'ять хвилин до смерті , Анастасія Шишкіна

— Я зрозумів. Кетті справді моя племінниця. Вона навчається в закритій Академії в сусідній галактиці й приїхала лише на кілька днів заради концерту улюбленої рок-групи. Ти, напевно, не відчула родинний зв'язок через потужні блокатори на її зап'ястях. Вона носить їх з народження через особливості свого Дару. Якби ти погодилася познайомитися з моєю родиною, ти б давно знала про ці нюанси.

Виходить, я ще й винна?

— Я б давно знала ці нюанси, якби ти хоч іноді ділився своїми планами! Хто? Куди? Навіщо? Ти йдеш і приходиш, коли тобі заманеться. Я збираю інформацію про тебе по крихтах! Хто твої вороги? Що тебе хвилює? Хто ти взагалі?!

— Меггі...

— Що «Меггі»?! — я з болем подивилася на нього й закрила обличчя руками.

Я відчула, як ліжко поруч просіло, і Раян обережно притягнув мою голову до своїх грудей. Втомлений поцілунок у маківку.

— Не плач, — він провів рукою по моєму волоссю, але від цього стало тільки гірше. Істерика набирала обертів. Хьорст тяжко зітхнув.  — Меггі, ти — це найкраще, що сталося в моєму житті. Твоє світло як дороговказ, не дає мені зійти зі шляху. Ти подарувала мені сенс. Сенс дійсно жити, а не існувати.

Я схлипнула, але почала уважніше слухати його слова.

— Не варто через такі дрібниці плакати, — шершавою рукою він обережно витер сльози зі щоки. — Я почув тебе.

— І? — прошепотіла, трохи піднявши голову.

— Обіцяю подумати над цим.

Його погляд був такий серйозний... Ці зелені очі затягували, мов вир, і я відчувала, як потопаю в них, втрачаючи контроль над собою. Та цього разу справа не в магії — ні. Це було щось глибше, щось, чого я боялася, але водночас шалено прагнула. Я знала, що перевірю кожне його слово, піддам сумніву кожен аргумент. Це не можна залишити просто так. Але зараз... зараз я просто хотіла вірити. Хотіла вірити, що мене не зрадили. Що його почуття справжні. Що я — не просто випадковий епізод у його житті, а людина, яка для нього дійсно настільки важлива.