Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

– Ну ось, можете ж, коли хочете – сказав нахаба і відпив чаю…

– А що ти побачив? – Катя остаточно перейшла на “ти”. "Нарешті, процес пішов”, – весело подумав Макс.

– Побачив я тебе... Зараз, давайте я вам щось покажу, це швидко... Марія... чи не погодитеся ви мені допомогти? Без цього демонстрація буде не достовірною.

Жінка була здивована, але кивнула погоджуючись

– Що треба зробити?

– Ви пересядете ось у це крісло, – Макс вказав туди, де тільки-но сидів сам, – на п’ять хвилин заплющите очі й не будете їх відкривати, поки не скажу. Добре? Не хвилюйтеся, абсолютно нічого неприємного не станеться, якщо, звісно, вас не збентежать мої дотики…

Не відповідаючи, жінка пересіла в крісло і заплющила очі.

– Вам зручно?

– Так.

У її емоціях було здивування і деяка розгубленість, а молодша аж світилася зацікавленістю. Макс став за кріслом, закрив жінці очі долонями. «Отже, що в нас тут... зір підсів, воно й зрозуміло – зошити, світло нічної лампи... Багато чого зараз не досягти, надто вона схвильована й насторожена, та й узагалі дуже швидко це не дуже корисно, найімовірніше. А ось зморшки можна спробувати трохи розгладити, влити трошки сили в усе, до чого дотягнуся без особливих труднощів: обличчя, очі, шия... – Потік енергії розходився, як вода, що просочує пісок, – десь багато, а десь ледве змочує... – Треба частіше зміщувати долоні, так поширення сили буде ширшим і рівномірнішим, мабуть, рівень шиї – це й усе, щоб нижче дістати, треба руки зміщувати, а це не можна, не зрозуміють. Але нічого, самопливом теж дійде хоч трохи... Так… тут усе не так, як із дівчатами, – деякі моменти треба робити інакше, ну та й мета зараз – просто трохи освіжити зовнішність, зняти втому від пережитої біди, додати сили для життя.» Він трохи ще помасажував пальцями чуже обличчя, так як це роблять косметологи і перемістився на потиличну частину – нехай мозок розслабиться, очиститься від нервової втоми. Закінчивши з цим, Макс почав масажувати шкіру голови під гривою волосся. У Марії була стрижка, волосся ледве сягало до плечей, що дуже пасувало до витонченого профілю жінки… Скуйовдив, але то нічого…

– Усе, мої п’ять хвилин минули. Що скажете? Що ви відчуваєте зараз?

– Ви знаєте, – трохи подумавши і зібравшись із думками, почала Марія Миколаївна, – мені було добре. – Вона посміхнулася. – Чесно, ще трохи і я б заснула, а зараз мені дуже легко, ніби я відпочивала місяць у горах у пансіонаті... це якийсь новий масаж? Ви й Каті так зробили? Тільки як масаж і ... і те, що з нею було? Хіба масаж може допомагати в таких ситуаціях?

– Це не масаж. Точніше і масаж теж, але це не основне.

– Мамо... у тебе сивина зникла... – Катя перебила його, в її голосі було стільки здивування, що схоже було, що вона навряд чи чула, що там Максим узагалі намагався сказати. Марія машинально підняла руку і торкнулася волосся. “Вона чудово знає, що і де в неї “не так”. Та й яка донька Єви не знає?” – Макс усміхався, спостерігаючи розгубленість жінок.

– Сивина? Ну так... є... але... як зникла? Я зараз, – вона підхопилася і вискочила з кімнати.

Коли вона повернулася, Макс зніяковіло вибачився:

– Вибачте, це таке побічне явище... Організм очищається і викидає все зайве, іноді доволі жваво... – Але його не особливо слухали.

– Кать, ... – Марія Миколаївна ошелешено дивилася на доньку, – там не тільки сивина…

– Та ти помолодшала, мати... – дівчина дзвінко розсміялася, – оце так....

– Ну ось так. – Максим розвів руками в сторони, – ось щось таке я можу робити. Тепер інше, теж важливе. У Каті я вчора зміг прибрати основну проблему, але є ще дещо. Я хочу доробити розпочате, це щось на кшталт такого, як вийшло з вами, Маріє, тільки складніше. – Жінки переглянулися. Марія захвилювалася.

– Якщо треба, то я тільки за. А що за проблеми? Щось небезпечне? Ми щось не знаємо? – її занепокоєння посилювалося.

– Стоп, стоп!!! Без паніки. Усе добре, поки що нічого страшного більше немає, – Макс постарався заспокоїти жінку. Насправді він уже розгледів великі червоні ділянки в тілі дівчини. За відсутності нормальної іннервації тривалий період усе це пригасло, а тепер, коли організм ожив і, так би мовити, провів інспекцію всіх систем, усі проблеми стали помітними. Крім зламаного хребта, вже несвідому дівчину сильно побили. Судячи з пошкоджень – били ногами. У живіт, у груди, по нирках... І хоч минуло вже понад місяць, наслідки залишилися і могли або вже почали погано впливати на Катине подальше життя. Усе це, але в легшій формі він і сказав обом жінкам.

– Били... так, я пам’ятаю... – Катя машинально доторкнулася до маски на обличчі, – їх двоє було. Я говорила поліцейській, що приходила в лікарню... Один схопив ззаду, затулив рот і очі... Я намагалася звільнитися, але він був дуже сильний, я не могла відірвати його руки від себе. Він так потягнув мене вгору, що я змушена була стояти навшпиньки, а другий бив... потім перший якось смикнув, різко стало дуже боляче, і більше я нічого не пам’ятаю... тільки біль... у лікарні й тут... Але я впізнала другого. Ви праві, це той, хто чіплявся до мене в магазині. Вони обидва весь час мовчали. Але він, коли бив, весь час говорив – на! На!.... такий тонкий голос... не сплутаєш. Він чи то господар, чи то син господаря... Швидше все ж таки син, молодий сильно... Директор називав його пан Віталік... і весь час плазував перед ним, – дівчина замовкла. І тут же без переходу запитала: – Скажи... можливо, ти зможеш це прибрати? – вона зняла свою маску і дивилася на Макса прямо, не відводячи погляд. Її надія світилася в емоціях, як промінчик у темряві.