Маргарет Етвуд - Заповіти

— Мої дорогі дівчатка.

У неї був правильний запах. Наче відлуння голосу, який не можеш розчути.

Вона злегка усміхнулася й сказала:

— Звісно, ви мене не пам’ятаєте. Ви були надто малі.

Я відповіла:

— Ні, не пам’ятаю. Але це нічого.

А моя сестра сказала:

— Поки не пригадую. Але пригадаю.

А тоді я знову заснула.

XXVII. Прощання

Рукопис з Ардуа-холу

71

Наш час разом спливає, читачко моя. Можливо, для тебе ці сторінки стануть крихкою скарбничкою, яку слід відкривати вкрай обачно. Можливо, ти розірвеш їх або спалиш — зі словами таке часто трапляється.

Можливо, ти вивчатимеш історію, і в цьому разі, сподіваюся, я стану тобі в пригоді для портрета з бородавками й усіма дрібницями, для детального звіту про моє життя й мої часи, сповненого належними примітками; хоча якщо ти звинуватиш мене в нечесності, я буду вражена. Утім насправді ні: я буду вже мертва, а мертвих вразити важко.

Я бачу тебе юною жінкою, розумною, амбіційною. Ти намагатимешся відвоювати собі місце у тьмяних, сповнених відлунь печерах тих академій, які ще існуватимуть у твої часи. Я уявляю тебе за письмовим столом: волосся заправлене за вуха, лак на нігтях надщерблений — бо ж лак для нігтів повернеться, як в усі часи. Ти злегка супишся — то звичка, яка лише закріпиться з віком. Я ширяю за тобою, зазираю тобі через плече — твоя муза, невидиме натхнення, що заохочує до дій.

Ти вивчатимеш оцей мій рукопис, читатимеш і перечитуватимеш його, виловлюватимеш бліх, сповнена зачарованого і дещо знудженого негативу, який так часто відчувають до своїх «підопічних» біографи. Ти перейматимешся питанням: як могла я поводитися так погано, так жорстоко, так нерозумно? Ти сама ніколи б так не вчинила! Але тобі й не довелося б.

Так ми й дійшли до мого кінця. Вже пізно — надто пізно для Гілеаду боротися з власним знищенням. Мені прикро, що я не доживу до цього — до падіння, до великої пожежі. Пізня пора мого життя. І просто пізня пора: йдучи сюди, я спостерігала ясну, безхмарну ніч. Місяць уповні заливає все неоднозначним мертвим сяйвом. Троє Очей віддали мені честь, коли я їх проминула. У світлі місяця їхні обличчя були подібні на черепи, як і моє для них.

Вони, Очі, прийдуть запізно. Мої посланниці вже втекли. Коли дійде до найгіршого (а це станеться дуже скоро), я швидко зійду зі сцени. Ампула чи дві морфію зроблять свою справу. Краще вже так: якщо я дозволю собі залишитися живою, видам забагато правди. Тортури схожі на танці — я надто стара для цього. Нехай молодші вправляються в сміливості. Хоча у них, можливо, й не буде вибору: їм бракує моїх привілеїв.

Але я мушу закінчити нашу розмову. Прощавай, моя читачко. Спробуй не думати про мене надто погано — принаймні не гірше, ніж я сама про себе думаю.

За мить я поверну ці сторінки під охорону кардинала Ньюмена та поставлю його назад на полицю. «В моїм завершенні початок мій», як хтось колись сказав. Хто ж то був? Марія Стюарт, королева шотландська, якщо історія не бреше. Її девіз, вишитий разом із феніксом, що постає з полум’я, на настінному гобелені. Жінки — такі чудові вишивальниці…

Наближаються кроки, чобіт за чоботом. Між одним подихом й іншим пролунає стукіт у двері.

Тринадцятий симпозіум

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Частковий запис засідання Тринадцятого симпозіуму гілеадських студій, Міжнародна історична асоціація, Пассамакводді, штат Мен, 29–30 червня 2197 року.

ГОЛОВА: професор Маріанна Півмісяць, президентка університету Анішінаабе, Кобальт, Онтаріо.

ГОЛОВНИЙ ДОПОВІДАЧ: професор Джеймс Дарсі Піксото, директор Архіву ХХ та ХХІ століть, Кембриджський університет, Англія.

Півмісяць. Передусім хочу зазначити, що з’їзд проходить на території народу пенобскот, і подякувати старійшинам та предкам за те, що дозволили нам бути тут сьогодні. Також хочу додати, що це місце — Пассамакводді, раніше Банґор, — було не лише важливим осередком збору для біженців із Гілеаду, а й ключовою точкою Підпільної Залізниці у довоєнні часи, вже понад триста років тому. Як кажуть, історія не просто повторюється, а й римується.

Я дуже рада вітати вас усіх на Тринадцятому симпозіумі гілеадських студій! Наша організація дуже виросла, і на те є пречудова причина. Ми маємо нагадувати собі про неправильні рішення, прийняті в минулому, щоб не повторювати їх знову.

Кілька організаційних питань. Для охочих порибалити на річці Пенобскот заплановано дві екскурсії. Будь ласка, не забудьте сонцезахисний крем та репелент. Подробиці цих експедицій та архітектурної екскурсії містом гілеадського періоду ви можете знайти у своїх досьє. Ми додали спів гімнів гілеадського періоду в церкві Святого Юди разом із трьома шкільними хорами міста. Завтра день реконструкції для тих, хто взяв із собою костюми. Утім прошу вас не надто захоплюватися, як це було на Десятому симпозіумі.

А тепер привітайте доповідача, знайомого нам усім і за опублікованими статтями, і за захопливим серіалом «Усередині Гілеаду: повсякденне життя в режимі пуританської теократії», який нещодавно вийшов на телеекрани. Його презентації експонатів з музейних колекцій усього світу, особливо текстилю ручної роботи, були просто чарівні. Вітайте: професор Піксото.

Піксото. Дякую вам, професорко Півмісяць, чи краще сказати «пані президент»? Ми всі раді вітати вас із підвищенням, якого за часів Гілеаду ніколи б не сталося. (Оплески.) Нині жінки займають лідерські позиції такими страхітливими темпами, що сподіваюся, ви не будете до мене надто суворі. Я взяв близько до серця ваші зауваження щодо моїх жартів на Дванадцятому симпозіумі (визнаю, деякі з них були не найкращим взірцем смаку) і намагатимуся цього не повторити. (Стримані оплески.)

Дуже втішно бачити таку велику кількість учасників. Хто б міг подумати, що гілеадські студії, які стільки десятиліть були занедбані, раптом набудуть такої популярності? Ті з нас, хто весь цей час гарував по темних кутках наукового середовища, не звикли до бентежного світла софітів. (Сміх.)

Усі ви пам’ятаєте захопливе відкриття, зроблене кілька років тому, коли у шафці для взуття було знайдено колекцію плівок, приписуваних гілеадській Служниці, відомій як Фредова. Їх знайшли саме тут, у Пассамакводді, за фальшивою стіною. На минулому симпозіумі було представлено результати наших розслідувань разом із попередніми висновками, які спричинилися до появи разючої кількості незалежних експертних робіт.

Тим, хто ставив під сумнів ці матеріали та їхнє датування, я нині можу з певністю сказати: півдюжини незалежних експертиз підтвердили наші перші припущення, хоча й мушу визнати, що не остаточно. Цифрова Чорна Діра ХХІ століття, що спричинила зникнення значної кількості інформації, разом із саботуванням багатьох