Франк Тільє - Пазл

такою формою дійсності, яка б унеможливила будь-які заперечення. Наскільки їй було відомо, ще жодного такого випадку зафіксовано не було.

— Ви усміхаєтесь сама до себе,— сказав їй Люка.

Санді Клеор підняла голову від своїх нотаток.

— Так, так. Я думала про завірюху, що супроводжувала вас протягом усієї історії. Вона була лише артефактом. Напевно, всередині вас точилася жорстока боротьба. Можливо, психічне захворювання намагалося висмикнути вас із цієї історії, але ця хурделиця не давала їй завершитись раніше, ніж ви будете готові прийняти правду. Коли настав час, повернулась гарна погода, яка дозволила вам вийти і вирушити до острова. Це абсолютно неймовірно.

Люка повернув голову до маленького віконця, за яким круж­ляли сніжинки. Його погляд спохмурнів.

— У неї були ваші очі, ваша стрижка, ваше обличчя…

— Перепрошую?

— На початку, коли Хлоя приїхала, щоб поговорити зі мною про «Параною», вона була схожа на вас. З часом вона знову стала собою.

Люка говорив із сумом в очах. Психіатр закрила свій блокнот.

— Хлоя-психолог була там для того, щоб узяти вас за руку і повести до гри, змусити вас заглибитися в себе. Інша Хлоя символізувала спогади, радість та біль. Ваша історія — це лише сукупність вашого досвіду, вашого минулого, того, що ви пережили в лікарні. Усе це було інсценовано і проінтерпретовано вашою уявою. Сванессон, лікарня, до якої ви потрапили, стала кошмарним і повністю вигаданим місцем, тому що в глибині душі у вас склалося саме таке уявлення про мій заклад. Епізод з електричним стільцем був лише втіленням ваших страхів перед електротерапією. У реальному житті ви писали сценарії для ігор; і історію, яку прожив Ілан Дедіссе, написали ви, Люко Шардон, у своїй голові.

Люка піймав себе на тому, що посміхається.

— Але цей сценарій зовсім не досконалий. Наче у хорошій відеогрі, у ньому було декілька багів, чи не так? Я пам’ятаю ті трекінгові черевики. Наприклад, я був у них на баржі, і вони ж були на ногах у всіх гравців у Сванессоні.

— Конкретно в цьому випадку це були не баги, а послання, які встановлювали зв’язок між вами і тим, що сталося в притулку, спосіб поступово підготувати вас до правди. Ця правда була настільки нестерпною, що ви до самого кінця не розуміли цих послань. Однак деякі з них були дуже потужні, як-от оранжева викрутка чи хрести на дверях Хлої. Не кажучи вже про її шрами, її порожню квартиру впродовж року, її вічно холодні руки.

Пальці Люки стисли простирадла. Його обличчя напружилось.

— Це був спосіб сказати мені і безперервно нагадувати, що вона мертва, так?

— Так.

— Мертва, як і решта гравців. У них усіх були холодні руки…

Люка Шардон замислився, поки Санді Клеор підвелася й почала одягати куртку. Молодий чоловік подумав про Гаеля Мокі, Рея Лепренса, Наомі Фей, Максима Філозу, Вінсента Гайгекса, Фредеріка Ябловські, Валері Жербуа та Хлою. Окрім останньої, він зовсім нікого не знав. Просто незнайомі обличчя, учасники полювання на скарби, яким не пощастило провести ніч в одному притулку з ним.

— Ви розкажете мені про жертви? — запитав Люка.— Мені потрібно знати, ким вони були насправді, як жили. Напевно, вони дуже відрізняються від того, якими я їх зараз уявляю.

— Звичайно, Люко. І ми разом прослухаємо запис на диктофоні. Тепер, коли я знаю історію, я розумію, що залишається ще так багато речей, які слід розшифрувати. Стільки прихованих знаків, відсилок, «багів», як ви кажете.

Жінка дзенькнула ключами від машини і підійшла до вікна. Декілька секунд вона нерухомо стояла напроти скла і врешті-решт повернулась до Люки.

— Сідати за кермо в таку погоду було би божевіллям. Гадаю, я тут у пастці разом з вами.

Люка Шардон примружив очі. Його обличчя напружилося.

— Можливо, ми з неї ще не вибрались.

— Про що ви говорите?

— Про мою історію…Автор, подібно Стівену Кінгу, занурює нас у трипер, від якого перехоплює подих і який нагадує невблаганне замкнуте коло. Кожна сторінка роману пронизана тривогою. І незрозуміло, чи всі ці видовищні події відбуваються насправді, чи це лише витвір хворобливої уяви пацієнта психлікарні.

Почавши читати, зупинитися складно: майстерне використання страху та напруги — це фірмовий стиль Тільє, який сам замолоду був великим любителем фільмів жахів. «Це певною мірою поєднання "І не лишилось жодного" Агати Крісті та фільму Девіда Фінчера "Гра"»,— пояснює письменник. Часто цей інженер за фахом вибудовує своїтрилери навколо якоїсь наукової проблеми, як-от, у даному випадку, лікування божевілля. Словом, завдяки «Пазлу» ви будете тремтіти навіть у літню спеку.

Анрі Жіб'є, головний редактор газети «Les Echos»

«Пазл» — дванадцятий роман Франка Тільє. Вирісши на американських детективах — як в літературі, так і в кіно,— він став автором трилерів, який не копіює американські зразки. Його персонажі мають минуле, силу плоті. Він знову доводить це у цій книжці, що є сповненим тривоги детективом під фірмовим соусом Тільє. Гра, замкнений простір, стосунки, перший вбитий... Пазл ще належить скласти, а в центрі сюжету — параноя.

Крістін Ферніс, журналістка, літературна критикиня

Примітки

1

Le Dauphiné libéré (від фр.— «Вільний Дофіне») — провінційна щоденна французька газета, відома своїм акцентом на місцевих новинах та подіях. Випускається в Греноблі.

2

Caton d’Utique (фр.) — Марк Порцій Катон (відомий також як Молодший, або Утічний, 95–46 до н. е.), давньоримський політичний діяч.

3

Загальноприйнятий у військовій справі термін, яким позначається день початку військової операції.

4

Французькою — Ce Joli Air À Deux.

5

Департамент на заході Франції, один із департаментів регіону Бретань.

6

У Франції діє система цифрових або буквено-цифрових кодів, які видає Національний інститут статистики та економічних досліджень (фр. Institut National de la Statistique et des Études Économiques).

7

Від фр. golfe — затока.

8

Департамент на заході Франції, один із департаментів регіону Бретань.

9

Від фр. Gros Ventre — «Велике Черево».

10

Назва немає жодного стосунку до Османської імперії. Жорж Ежен Осман (фр. Georges Eugène Haussmann), відомий як барон Осман (1809–1891) — французький державний діяч, префект департаменту Сена, сенатор, член Академії образотворчого мистецтва, містобудівник, багато в чому визначив сучасний вигляд Парижу. (Прим. пер.)