Поліна Креп - Випадкова наречена, Поліна Креп

Проходить по моїх плечах, шиї, вздовж хребта. Масажує стегна, ікри, стопи. Мої глибокі видихи переходять у тихі стогони задоволення. Перевертає мене і піднімається у зворотному порядку. Навіть пальчики та вуха отримують свою порцію гарячих дотиків.

Його рухи дуже професійні, впевнені та неймовірно дбайливі. Від цього я відпускаю себе, довіряюсь і просто кайфую, зливаючись із відчуттями тіла.

Коли його руки зариваються в моє волосся на потилиці, по шкірі проходить хвиля мурашок.

Я провалююся в невагомість, втрачаю орієнтацію і здригаюся, коли мене обпікає прохолодною водою.

Сильні руки піднімають, закутують у махрове простирадло і знову кудись мене несуть.

Я не відчуваю меж свого тіла, а в голові розтанули усі думки. Їх ніби змило з мене разом потоком ароматної води.

– Навіщо все це? – шепочу розгублено.

– Тобі не сподобалося? –між його брів прорізається зморшка.

– Сподобалося. Просто я хотіла позайматися по-справжньому.

Усміхається:

– Я вимогливий тренер, ще встигнеш це відчути.

Вкладає мене на біле простирадло, але я не відпускаю його.

Хочу сказати, як вдячна за його турботу, допомогу, за увагу та ніжність. Але слова не хочуть складатися у необхідний порядок.

– Я так надзвичайно… ти стільки для мене… – бурмочу щось невиразне, трусь щокою об його міцні груди.

Його шкіра така гаряча. Вона горить від моїх дотиків і цей вогонь миттєво перекидається і на моє тіло. Виразний чоловічий, його запах змушує тремтіти зсередини.

Піднімаю голову, задіваючи губами його засмаглу шию. Цілую різку лінію щелепи. Щетина трохи поколює, висікаючи з мене іскорки.

Мені хочеться притиснутись до нього ще щільніше, ще глибше вдихнути його аромат, дослідити пальчиками кожен м'яз. Мені теж хочеться витягти з нього стогін задоволення. І я підводжуся, дотягуюсь долонями до потужних плечей, грудей, шиї.

– Ти… акуратніше… – ловить мої руки.

– Тобі неприємно? – відсовуюсь із жалем.

– Ні, дурненька, навпаки, – пропалює мене потемнілим поглядом. – У мене… гальма не залізні.

Його нерівне дихання змушує пружинки всередині мене солодко закручуватися.

– А ти, – знову погладжую його гаряче тіло, – не зупиняйся…

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно