Олена Герасим'юк - Розстрільний календар

class=book>Джерела

Овсієнко Василь. Демидів Дмитро Ілліч. Інтерв’ю 21 березня 2000 р., село Печеніжин // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 20 липня. Режим доступу: https://goo.gl/ TZbzYY

Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.

8 серпня 1965 року в селі Шешори попри заборону влади встановили пам’ятник Тарасові Шевченку

На відкритті пам’ятника були присутні В’ячеслав Чорновіл, Тарас і Зиновія Франко, Тетяна Цимбал, Леонід Кореневич та інші. Ініціатором встановлення монументу виступив голова сільради Михайлюк. Автором пам’ятника став знаменитий скульптор Іван Гончар.

Керівництво Косова запросило на відкриття партійне начальство. Але те повідомило, що дозволу на встановлення пам’ятника немає, а отже, треба перенести подію і чекати відповіді з ЦК.

Секретар обкому наказав міліції обступити Шешори, щоб не допустити напливу людей, які приходили і приходили з навколишніх сіл та міст. З автостанції Косова у бік Шешор не вирушив жоден рейсовий автобус. Але люди добирались гірськими стежками, залишали транспорт і йшли пішки.

На стихійному мітингу першу промову після ув’язнення виголосив В’ячеслав Чорновіл (співробітники КДБ спробували затримати його, однак селяни допомогли врятуватися), виступали Франко, Цимбал та інші. Співав знаменитий хор «Гомін». Люди зносили квіти до закритого білим полотном Шевченка.

За тиждень пам’ятник було офіційно відкрито за традиційною партійно-радянською схемою.

Джерела

Курган черкаських пророків у Шешорах. Режим доступу: https://goo.gl/ilpT2f

Марченко-Пошивайло Тетяна. Шевченкіана Івана Гончара // Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/WjAUGY

Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.

Черкасенко Ганна. Перший мітинг Чорновола. Режим доступу: https://goo.gl/hY78WQ

8 серпня 1972 року обшукали квартиру художника-графіка Богдана Сороки

У 1969 році у Лондоні вийшла друком книжка Ігоря Калинця «Поезії з України» з ліноритами Богдана Сороки та приписом «матеріали друкуються без згоди поета та художника». Це спровокувало КДБ порушити кримінальну справу.

Вранці 8 серпня 1972 року Сороці зателефонували з органів і запросили прийти на зустріч. Йому показали ордер на обшук і в супроводі працівників спецслужб повезли додому. Кадебісти наполягли на видачі їм «антирадянських матеріалів»: графічних листів, надрукованих у книжці Калинця «Поезії з України».

У протоколі обшуку «правохоронці» написали, що були знайдені і вилучені документи антирадянського змісту. «Це моя графіка, яку я власноручно видав їм, порожній конверт від Івана Дзюби, поштівка від Віри Вовк, мапа Третього рейху, каталог з виставки в Канаді, кілька фотографій і вірші, присвячені моїй дочці Соломії, з табору», — перелічував Богдан Сорока у спогадах.

Тим часом обшуки проходили і у квартирі Ігоря Калинця. 11 серпня художник кілька разів телефонував другові додому, але відповідав незнайомий чоловічий голос. Сорока навідався до Калинця в гості.

«Подзвонив, відкрили кагебісти. Обшукали, мали жаль, що нічого не знайшли. Ми собі з Калинцем трохи пожартували. Я їм сказав, що все-таки недобре заарештовувати поета. Побачив коньяк. «Вип’ємо на прощання?» — сказав я. Вони не заперечували. Після обшуку я відпровадив Ігоря до машини марки «Волга». Посадили його між двома кагебістами. Побачилися ми з ним лише через дев’ять років», — згадував Богдан Сорока.

Онук Богдана Сороки Антон Святослав Грін зіграв головну роль (хлопчик Пітер) у фільмі Олеся Саніна «Поводир».

Джерела

Богдан Сорока: мій внук знімається в кіно. Режим доступу: https://goo.gl/prpRQs

Козирєва Тетяна. Богдан Сорока: У 90-х усі митці побігли по звання // День. — 2011. — 29 липня. Режим доступу: https://goo.gl/yL2Lal

Неборак Віктор. Богдан Сорока, оповідач історій. Режим доступу: https://goo.gl/YWIozx

Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.

Сорока Богдан. Спогади. — Львів: Сполом, 2014. Режим доступу: https://goo.gl/zeBVvo

9 серпня 1935 року ув’язнили письменника Івана Багмута

Іван Багмут багато подорожував по СРСР. Написані під час мандрівок твори виходили у періодичних виданнях та окремими книжками.

1935 рік перервав його творчу діяльність на 10 років. Особлива нарада при Харківському управлінні НКВС УСРР засудила письменника на 6 років таборів. Покарання він відбував у виправно-трудовому таборі у селищі Чиб’ю (нині місто Ухта, Республіка Комі РФ). Про ті часи письменник згадував у щоденнику: «Найтяжчим моментом в моїй біографії є 1935—1941 роки, коли я був заарештований, звинувачений у контрреволюційній діяльності і засланий у виправно-трудові табори. Не почуваючи за собою ніякої вини, я дуже боляче переживав арешт і заслання, одначе не змінив своїх поглядів, і особиста образа не похитнула ні моїх комуністичних переконань, ні моєї відданості радянській владі і комуністичній партії».

Після звільнення він залишився працювати як вільнонайманий. Дивом зберігся тогочасний лист Івана Багмута до сина: «23 марта у нас была прекрасная погода — солнце, тепло, даже снег начал таять в тех местах, где он был грязный. Но мороз утром был под 40 градусов… Эта зима более холодная — с морозами до 50 градусов. Ожидаем ранней весны и вместе с ней разворота строительства. Не хотел бы ты приехать ко мне летом? Увидал бы тундру, Урал издали, посмотрел бы, как строятся железные дороги. Если б поехал через Архангельск, то увидел бы море Белое и Баренцево и реки Печору и Усу. Подумай и взвесь. Дорога только очень тяжела, боюсь».

З початком німецько-радянської війни письменник виборов дозвіл піти добровольцем на фронт. На війні розвідник Багмут був важко поранений. У лютому 1944 року повернувся додому, до Харкова.

Справу Івана Багмута було закрито 1957 року за відсутністю складу злочину.

Джерела

Багмут Іван. Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим. — К.: Веселка, 1973. Режим доступу: https://goo.gl/Hx4b7w

Багмут Іван. Шматок пирога: Оповідання. Режим доступу: https://goo.gl/qJNHUQ

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nEP2kp

Мазуренко І. Багмут Іван Андрійович — дніпропетровський письменник.