Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Сльози котилися по щоках Самії.  
— Я просто не знаю, що робити. Моє кохання до нього... воно ніби зачарувало мене.

Айна взяла її за руки, уважно подивившись їй у очі.  
— Ти не одна, Саміє. Я завжди поруч. Ти впораєшся. З часом цей біль стихне, і ти знайдеш своє щастя. І якщо Даніель дійсно має бути твоїм, доля сама все розставить.

Самія трохи заспокоїлась, відчувши підтримку. Вона кивнула і тихо сказала:  
— Дякую, Айно. Я не знаю, що б я робила без тебе.

Айна усміхнулася, витираючи сльози з обличчя подруги.  
— Для цього й існують друзі. Ходімо, вип’ємо чаю та помолимось Аллаху, щоб усе налагодилось. Це допоможе.  

Вечірнє повітря було сповнене тишею та спокоєм. Після довгої розмови Самія та Айна вирішили звернутися до Всевишнього за втіхою та підтримкою. Обидві дівчини дістали свої килимки для намазу, акуратно покрили голови хустками та опустилися на коліна. Їхні рухи були синхронними й наповненими благоговінням.

Самія заплющила очі, її серце наповнилося молитвою:  
— О Аллах, допоможи мені впоратися з цим болем. Поверни мені кохання, якщо це угодно Тобі, та віднови справедливість. Я довіряю все у Твої руки.

Поруч Айна читала свої молитви, щиро просячи про втіху для своєї подруги та про те, щоб Самія знайшла щастя і сили подолати випробування.

Їхні голоси зливалися у тихому шепоті молитов, наповнюючи сад атмосферою духовності та надії. Після завершення намазу дівчата залишилися сидіти на килимках, насолоджуючись відчуттям спокою та присутності Божого благословення.