Олена Гуйда - Відьма нелегкої поведінки, Олена Гуйда

Мені від такого зізнання аж горло перехопило. Звісно, необережність серед студентів часто призводила до травмувань. В Херенді також різне траплялось. Та й експериментували потай студенти частенько. Я тому приклад, зі своїми рунами. Але смерть… Це завжди жахливо і непоправно.

Біль, що ніс у собі професор, віддався і в моєму серці. Душив. Жахав. Не було слів, що могли б щось виправити, втішити. З почуттям провини неможливо домовитись.

– І що сталось потім? Вас… відрахували?

Грун мотнув головою.

– Було слідство. Але… злого умислу не побачили. Тож… Все стихло, книгу конфіскували. Але…

– Почуття провини нікуди не поділось?

– Я шкодую, що нас не покарали тоді. Можливо, хоч тоді цей тягар став би трохи легшим, – зізнався Грун.

– Мені так… шкода вашу подругу, – не придумавши нічого кращого, промовила я.

– Ти ж не думаєш, що я все це розповів тобі лише для того, аби ти поспівчувала? Ти володієш дуже рідкісними і сильними знаннями. Можливо, тобі не відомо, але родова сила відьом не зникає, після смерті, а накопичується у нащадках. А оскільки ти єдина жива спадкоємиця сили Північних відьом, то… – то мені мороз поза шкірою пішов від спроби осягнути почути. Якщо все й справді так, то в мені десь чаїться неймовірна могутність. І я ніскілечки не впевнена, що готова до неї. – З часом вона розкриється. Вірогідно, спʼянить тебе. Але… Будь дуже обережна з цієї силою. Наслідки необдуманих вчинків можуть бути… жахливими. І ти все життя шкодуватимеш про те, що зробила.