Кулик Степан - Яничари, Кулик Степан

Климук зазирнув у її широко розплющені очі, що дивилися з такою надією, і відчув себе справжнім негідником. Скориставшись становищем і отримавши від дівчини що хотів, він просто не наважувався відповісти на запитання хоч якось інакше, всупереч її очікуванню.

— Так. Цілком. Достойна.

— Дякую! Дякую!

Теса від радості нагородила Веста таким палким та солодким поцілунком, що він не зміг опиратися.

Та й навіщо? Дівчина теж хотіла закріпити досягнутий успіх, і обидві сторони, що досягли згоди, з обопільним задоволенням віддалися спокусі. Цього разу не так шаленою і пристрасно, але не менш приємно…

Вест розплющив очі і з подивом зазначив, що все ще сидить у машині, а жовтогаряче світило давно перевалило за полуденну позначку.

— Не зрозумів? — Климук протер очі. — Я заснув, чи що?

Вмонтований у приладову панель машини годинник безпристрасно показував половину п'ятої.

— Круто.

Штаб-лейтенант здивовано потрусив головою.

— А як же Теса? Невже наснилося все? Трясця… Буває ж. Ну, може й добре, що це лише сон.