Кулик Степан - Яничари, Кулик Степан

Ця книга свого роду антимілітаристська утопія. Написана ще до 2014-го року... Як виявилося, майже пророча... Вочевидь, щось уже витало в повітрі, ще не усвідомлюване, але доволі смердюче, щоб ніс автора зумів той "аромат" вловити.

Перелюдія

ПРЕЛЮДІЯ

 

Гарненька асистентка акуратно сплюнула на препаратне скло і простягла його придворному лікареві, що нетерпляче переминався з ноги на ногу і рясно прів від надмірного хвилювання.

Черговий лікар обережно помістив дорогоцінний зразок у мікроскоп і довго вдивлявся в окуляр, постійно нервово і зовсім без потреби підвертаючи верньєри різкості. Потім лікар задоволено кивнув, підійшов до охоронця імператора і щось тихенько прошепотів на вухо.

Лікар скрупульозно виконував давню інструкцію про збереження лікарської таємниці. Інструкцію, затверджену ще за часів демократії і не скасовану досі, незважаючи на те, що підслуховувати результати тесту було нікому. У цей ранній час в опочивальні Імператора не могли бути присутніми навіть люди дуже наближені до Його Величності. Після півночі включалося захисне поле, смертельне будь-якого живого об'єкта не імператорської крові. А вранці в спальню могли увійти лише медики та найдовіреніші слуги, чиє перебування було передбачено регламентом пробудження від сну священної імператорської особи.

Дубль-охоронець трохи ворухнув куточками губ, і лікар вперше за всю зміну дозволив собі глибше вдихнути. Ця міміка кам'яної маски, що заміняла обличчя Кір-рила, означала, як мінімум, задоволену посмішку.

Черговий медикус, на обличчя якого поступово повертався рум'янець, неквапливо протер бездоганно білою носовою хусткою запітнілі окуляри і тільки після цього, майже ритуальної дії, ніби прийшовши до тями, поспішно задріботів у бік непримітних дверцят кімнати чергового медперсоналу.

За ним, неквапливо, ніби розраховувала, що її ще можуть окликнути і повернути в опочивальню, продефілювала білява лялечка-асистентка, напевно єдина з усіх присутніх, яка зовсім не переймалася святенністю моменту і навіть отримала задоволення від процедури відбору аналізу. Замикав групу медиків — здоровило фельдшер, який тягнув мікроскоп і обов'язкову «тривожну» валізку.

Проводивши поглядом, безтурботно погойдуючу стрункими стегнами, біляву медсестричку, Кір-рил потай зітхнув з прихованою часткою заздрості. Лікарській зміні до кінця чергування залишалося лише кілька годин, тоді як служба особистого охоронця могла закінчитися тільки після смерті... власної, або — особи, яка охороняється. Що, по суті, те саме. Оскільки генетично модифікований дубль-охоронець був не лише беззмінним вартовим, а й пересувним контейнером трансплантатів.

Звичайних яничарів, у будь-яку мить готових власним тілом закрити Його Величність від кулі чи лазерного променю, Корпус постачав у надлишку, а Кір-рил, крім усього іншого, був ще й набором життєво важливих органів для Імператора… Штучно вирощеним клоном.

  Його Величність тим часом вже пересів за курильний столик і з удаваною насолодою зробив свою першу ранкову затяжку. Віддаючи данину старовинної традиції, яка має засвідчити, що й повелителю Галактик не чуже ніщо людське. Що Він, незважаючи на недосяжну, неймовірну висоту свого найвищого становища — як і раніше, залишається звичайнісіньким смертним і теж потурає своїм маленьким слабкостям. При цьому імператор міг дурити своїх підданих, зовсім не побоюючись викриття. Адже обивателям не властиво зіставляти наявні дані та робити відповідні висновки. Та й навіщо? Набагато простіше сприймати демонстроване їм театралізоване дійство на віру. Цілком забувши про священну особливість імператорської крові — нейтралізувати будь-які шкідливі речовини, отрути і токсини.

— Ну що там? — не приховуючи нетерпіння, поцікавився Імператор, випустивши густий клубок диму, і заповнюючи своїм гулким басом кожен куточок досить великого приміщення опочивальні. — Доповідай.

Володар Ирію, імператор Олекс-сандр ІІІ «Справедливий» був міцним, високим чоловіком, з добре розвиненою статурою і цілком приємною, що приваблює жінок і не дратує чоловіків, романтичною харизмою. Такий собі, посивілий за штурвалом рейдера, космічний вовк, шляхетний лицар зоряних трас і потрошитель комет, що волею долі опинився на троні, але все ще мріє про безмежні простори Космосу, битви з еннемі і безмежну особисту свободу.

І поки що ця маска діяла безвідмовно. Принаймні молоді асистентки, які відбирають проби для щоденного експрес-аналізу, виключно з власної ініціативи і без будь-якої потреби, завжди гранично затягували процедуру отримання дослідного зразка.

— Можу порадувати вас, Ваша Величність, — чемно, але без улесливості вклонився своєму патрону Кір-рил. — Наслідний принц, як і раніше, перебуває в доброму здоров'ї... Результати сьогоднішнього обстеження, як і всі попередні, незаперечно підтверджують цей факт. Усі до одного сперматозоїди пасивні, як снула риба.

— Прах тебе забирай, Командоре, — пробурчав імператор, як завжди в час сумніву чи хвилювання, називаючи свого дубля-охоронця на дане ним же прізвисько. — Ми з кожним днем все менше впевнені, що це гарна звістка. Борони нас Безмежжя, щоб ми хотіли смерті свого сина, але минуло вже більше двох місяців, а нам не вдалося знайти жодних слідів принца. І одному Всесвіту відомо, скільки ще це триватиме! А ми ж не безсмертні! Ти хоч розумієш, що станеться з усім Ирієм, якщо Імператор помре, не залишивши спадкоємця?

— На жаль, Ваша Величність, — вклонився Кір-рил. — Вороги точно розрахували свій удар і завдали його в найуразливіше місце. Вашого первістка викрадено, і трон Імперії залишився без спадкоємця. Але найгірше, якщо мені буде дозволено так висловитися, що вони не вбили принца. І поки Алекс-Сандр IV живий — ви будете безплідні і не зможете зачати наступного сина. Одне втішає — підсунути на престол самозванця ворогам теж не вдасться. Трон Ирія спопелить кожного, у чиїх жилах не тече священна кров Імператорського дому. Навіть якщо якимось дивом раніше, при ритуальній посвяті, самозванця не вб'є очисна Чаша…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍