Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

    Наша наступна ціль лежала в технократії Лірм. Саме там можна було найдешевше придбати військовий корабель без будь-яких обмежень. Адже тепер ми мали право навіть на лінкор, але тільки без зброї системного масштабу. 

   Взагалі статус релігійного ордену нам давав безліч переваг, ми тепер могли володіти важкою зброєю, правоохоронні органи держав мали право нас лише затримати і передати для суду до центральних світів, за виключенням ситуації, коли ми скоїли злочин проти самої держави. Тож зайвий раз із нами зв'язуватися не будуть, якщо ми звісно не будемо нариватися.

    Тут слід пояснити з приводу системної зброї, кілька людських держав, зокрема й Атаранська імперія, і технократія Лірм, володіли технологіями, що дають змогу змусити вибухнути зірку. 

    У зв'язку з величезними енерговитратами таку зброю могли нести на собі лише надвеликі кораблі, від лінкора і вище. Центральні світи взагалі намагалися заборонити таку зброю, але тут у них не вийшло. Можна сказати, ця зброя єдина, що можна було протиставити більш розвиненим центральним світам, а тому за право на її володіння стояли до останнього.

      Санкції зняли всього років десять тому, але досі корпорації центральних світів вважають за краще вести свої справи з цими державами не безпосередньо, а через посередника, яким в основному є королівство Тріон.

      Єдина корпорація, яка не звертала увагу на санкції, була "Нейромережа". Їй було до одного місця, яка держава якою зброєю володіє. У будь-якому разі обидві сторони конфлікту звертатимуться до них за новими нейромережами. На жаль ядро нейромережі ніхто досі не навчився створювати окрім "Нейромережі", а тому в них була монополія.

    Навіть майже двовікові санкції жодним чином на це не вплинули і в цих двох державах продовжили створювати подібну зброю. Наразі в Атарані в стані постійної готовності перебуває сім лінкорів із подібним озброєння, а в технократії два.

    Утримання подібних кораблів вимагало нечуваних грошей. Та й екіпаж майже в тисячу осіб на кожен корабель. І це при тому, що кожен член екіпажу повинен бути дуже високоосвіченим розумним.

    Але як описують у голонеті, служба на цих кораблях нині відбувається вельми ліниво. Навчання не частіше кількох разів на рік. Здебільшого кораблі стоять на базах на приколі, у мирний час керівництво країн намагається на них економити по максимуму. Чого варте тільки урізання заправки і заборона на активацію реакторів більш ніж на двадцять відсотків. Чесно кажучи, я вважав таку поведінку маячнею. 

    Скільки ж у них ще в резерві подібних монстрів ніхто не знає точно. Але те, що вони є, всі розуміють. П'ятнадцять років тому один такий корабель через несправність зніс причальні доки і здійснив аварійну посадку на поверхню планети. Звісно злетіти він нікуди не зміг. Але вже через півтора місяця в стрій увійшов новий монстр цього класу.

     Завдяки страху, що в будь-який момент подібний монстр може увійти в твою зоряну систему і знищити зірку, навколишні держави намагаються не зачіпати настільки небезпечних сусідів всерйоз. Хіба що Аварська імперія постійно смикає Атаран за вуса, але й вони знають норму, через яку не переступають.

    Усі конфлікти між цими імперіями, попри різну політику, здебільшого були через перерозподіл сфер впливу в підконтрольному космосі. Тож серйозних конфліктів на знищення між ними не було.

     На лінкор нам, звісно, замахуватися рано, але ось якийсь корвет мільйонів за п'ятдесят-вісімдесят ми зможемо придбати. Але для цього нам доведеться, по-перше, продати все барахло на яхті, а по-друге, виконати кілька завдань.

     Саму яхту вирішили не продавати, а зробити з неї представницький транспорт нашого ордену. Усе таки яхта побудована за індивідуальним проектом була дуже гарною і у вільному продажі знайти щось подібне неможливо.

    Те, що нам необхідний військовий корабель, було зрозуміло однозначно. На цій яхті нас може знищити практично будь-який більш-менш наполегливий противник, та якщо він буде на кораблях малого класу, то йому доведеться нас довбати кілька годин, перш ніж завдасть ушкоджень.

    Але ось кораблі середнього класу вже можуть пострілу за два-три перетворити нашу яхту на пил, не звертаючи уваги на потужні для судна малого класу енергетичні щити і сам корпус.

     Тож новий корабель був нам необхідний конче. Більшість високооплачуваних завдань були в місцях підвищеної небезпеки, і сунутися туди на беззбройній яхті може хіба що самогубець.

     А оскільки таких серед нас не було ми вирішили придбати корвет або якщо нам дуже пощастить легкий крейсер чи розвідувальний рейдер. Але зазвичай такі кораблі довго в продажу не залишаються і викуповують їх ще на стадії будівництва. Тож губу варто трохи закатати і розраховувати саме на корвет.

     Поки летіли в гіперпросторі ми вирішили підбити підсумки пригод на станції "Мідгір". Взагалі майже всю дорогу від корпократії до філії організації ми займалися навчанням, а тому особливо не обговорювали те, що сталося.

    Так кілька разів перекинулися словами під час спільних обідів, а весь час, що залишився, присвячували своєму розвитку. Невіс приділив увагу базам з проведення стеження, визначенню стеження, відсіканню хвоста і тому подібним хитрощам.

    Троді здебільшого налягав на фізичний бік свого розвитку, його підвищена швидкість не поєднувалася з раніше вивченими базами, і зараз йому доводилося в тренажері зіставляти різні бойові стилі з його швидкістю рухів. 

    Рог же замкнувся в медвідсіку і продовжує винаходити різні отрути. Він і сам не знав до цього, що синтез отрут його дуже сильно зацікавить. Зараз у нього з'явилася проміжна мета - створити отруту, яку не зможуть визначити на жодному з відомих приладів. 

    У вільні хвилинки, він розробив на прохання Ліки капсули з отрутою, які зможуть моментально вбити нас, не звертаючи уваги на наші мутовані організми. Спочатку Рог не хотів цього робити, але, поговоривши наодинці з Лікою, він усе ж погодився з доводами і розробив персональну отруту для кожного з нас, зокрема й для Ліки.