Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

    У майбутньому це могло нам принести більш вигідні завдання і доступ до деяких технологій, які офіційно не існують. Це я мав на увазі ті ж стирачі, взагалі подібного обладнання було досить багато в організації, але починали видавати його, точніше продавати лише з третього рангу. 

     Тож те, чим ми користувалися зараз, було обладнанням, купленим ще сорок років тому Лікою. На жаль, найближчим часом доступу до більш сучасного обладнання в нас не буде.

    Але чесно кажучи я не думаю, що воно настільки необхідне, адже виконують же якось люди завдання без використання цих примочок. Ось і ми будемо їх виконувати за рахунок своїх умінь, а не технологій.

    —  Ліка за поширення зайвої інформації про нашу організацію я зобов'язаний накласти штраф, - ось і до покарань підійшов наш куратор від організації в цьому секторі космосу, - Невже не можна було уникнути цього?

    —  Можна, але мені довелося б перебити пів станції,- відповіла серйозним тоном Ліка.

    —  Хм, тоді так. Зайва напруженість із корпократією нам не потрібна, тож спасибі за те, що вирішила діяти не у звичному для себе виконанні... -- промовив Франк. -- І хоч я і розумію, що ти маєш рацію, та зобов'язаний оштрафувати, сама розумієш система... -- розвів руками Франк.

    —  Знаю, я вже давно говорила, що не діло більшу частину організаційних питань залишати на ШІ, - скривилася Ліка, - Вони надто логічні та часто не враховують людський фактор.

    —  Можу тебе потішити,- усміхнувся Франк,- Скоро такими питаннями займатиметься оцифрована людина.

    —   Оцифрований? -- здивувалася Ліка, - І хто це вирішив себе приректи на поступове згасання емоцій і подальше зникнення індивідуальної особистості?

    —  Ти не знаєш його, він прийшов уже після твого зникнення,- відмахнувся Франк, але інтерес Ліки не зник і він вирішив усе ж таки відповісти,- Років десять тому, один із наших людей потрапив у полон до Зіургам. 

    —  Звідки тут взялися ці членистоногі? - перебила Франка Ліка, - Адже аграфи їх ще століть десять тому загнали в дикий космос?

    —  Невідомо звідки вони тут взялися, живими, на жаль, вони не далися, - відповів Франк, - Насилу вдалося запобігти підриву їхнього носія під час захоплення. Якби не гравітаційна зброя фрегата аграфів, що супроводжував нас, нам би тоді довелося не солодко.

     — Пізніше скинеш мені інформацію щодо цього інциденту,- похмуро промовила Ліка,- А зараз давай про цього божевільного.

     —   У нього не виявилося такого чудового імпланта як у тебе, а тому він ледь не збожеволів. Після звільнення він уже не міг виконувати свою роботу за профілем, але настільки був вдячний нам за порятунок, що був згоден на все.

    —   І наші науковці доморощені скористалися ситуацією і запхали його в ШІ? - запитала Ліка.

     —  Так саме так, наступного року він розпочне роботу і контролюватиме якраз наш сектор, -- виголосив Франк, -- А щодо емоцій, там щось намудрували, і оцифрована особистість житиме років тридцять, перш ніж зникне, а не як раніше п'ять років.

     —  Усе одно псих,- коротко сказала Ліка.

     —   Я сам не в захваті, як уявляю, що мене переписали в ШІ, так і хріново стає, - вимовив Франк у відповідь на слова Ліки.

    —   Гаразд, давай свій штраф,- сказала втомлено Ліка.

    —  Вибирай, обов'язкове завдання чи гроші? -- запитав Франк.

    --Гро ші, я не дурепа підписуватися на завдання для смертників... - усміхнулася вона.

     —  У тебе, напевно, однією є шанси виконати його, - розчаровано промовив Франк, - Гаразд, з тебе триста тисяч кредитів, зняти з винагороди? - запитав Франк.

     —  Так давай так,- погодилася вона.

     —  Тепер можу привітати вас з офіційним вступом до нашої веселої (часом), дружної (часом) сім'ї, - урочисто промовив Франк, - Зараз шатл привезе вашу нагороду й документи на створення релігійного ордену "Орден мрійників", основоположними догматами вашої віри є здійснення мрії ще за життя.

     —  Швидко,- здивувалася Ліка,- Адже ще місяць не минув.

     —  Брат тебе пам'ятає ще,- усміхнувся Франк, а Ліка трохи зніяковіла і почервоніла.

     —   Йому більше нічого не світить,- відповіла вона грубо, на що Франк лише розсміявся і відключився від зв'язку.

     —  А то він не знає цього, - розсміявся Франк, - Він як дізнався, що потрібна допомога для колишньої дружини, то одразу відклав справи і пробив створення твого ордену.

     —  Так передавай йому, що не буду вбивати під час зустрічі,- грізно сказала Ліка,- Принаймні відразу.

    —  Передам. Він, до речі, теж просив передати тобі, щоб ти не з'являлася в центральних світах.- сказав Франк. Ліка лише зло на нього подивилася і відключилася від зв'язку.

     Буквально за годину до нас пришвартувався човник і дроїд передав кейс із нашою винагородою і документами на орден. Весь цей час навіть дивитися на Ліку було небезпечно, вона мені ледь руку не зламала, коли я підійшов поговорити про почуте. Було видно, що вона зараз переживає зовсім не найкращі спогади свого життя.

     Я чесно кажучи був дуже здивований, що така жінка як Ліка була колись заміжня. Її образ якось зовсім не ув'язувався з сімейним життям. Подробиць мені, на жаль, дізнатися не вийшло, я лише отримав кілька ударів, щоб у майбутньому не ліз туди, куди не просять.

     Затримуватися в цій системі ніхто не хотів, адже знати, що на тебе спрямоване озброєння, здатне стерти з лиця реальності цілий лінкор, було вельми неприємно. Та й Ліка прагнула якнайшвидше покинути цю систему, що нагадує їй про її минуле життя.

    Кожен рух нашого корабля супроводжувався рухом гармат. Франк незважаючи на досить близьке знайомство з Лікою явно нам не довіряв і контролював нас. Лише коли ми проникли через гіпервікно в гіперпростір, сенсори перед закриттям гіпервікна засікли, як знаряддя стали розряджатися.