Талі Верне - Моя не маленька слабкість, Талі Верне

Розділ 28. Руслана ч.3

Ми зібрались нарешті їхати додому. Артем попрощався першим, хоч ми й пропонували завезти його додому - він відмовився, зсилаючись ще на якісь справи. Ага, знала я його справи. Бідна та дівчинка. Мені з одного боку хотілося, аби в Артема все склалося на любовному фронті, але тієї булочки мені теж було шкода, адже він поводив себе, як сталкер. Проходу бідній не дає, днює і ночує там, де вона.

        Сьогодні ми помінялись і Олесю вкладала я, тому ми не обійшлись просто казкою, наше вкладання тривало довго.

        - А у Артема є дівчина? - Лежачи на ліжку, запитала мене Олеся і я стримувала посмішку.

        - Поки ні, але думаю скоро з’явиться, якщо він буде себе чемно поводити. - Вона видихнула і я погладила її по волоссячку. - Ти ще знайдеш свого принца, цей для тебе занадто старий.

        - Ви ж мене заберете так? - Ніби для переконання запитала вона.

        - Звісно.

        - Тоді виходить я більше не бачитиму Нікіту? - З сумом додала вона.

        - Це той, що тебе поцілував? - Я посміхнулась їй і продовжила перебирати її волосся, вона кивнула. - Ну, думаю, що навіть якщо ми тебе заберемо, ти все ще можеш їздити в гості до друзів.

        - Правда?

        - Правда! А тепер давай спати, адже завтра тобі потрібно повернутись назад, проте я обіцяю, що це ненадовго.

        - Ну тоді я згодна повернутись, якщо ненадовго.

        Втретє прочитавши «Білосніжку», Олеся нарешті заснула. Я тихенько накрила її ковдрою і вийшла з кімнати. Нічник залишився горіти, щоб вона раптом не налякалась вночі. Данило вже лежав в ліжку і чекав на мою появу. Я одягнула свою нічну сорочку і вклалася в його теплі обійми. Не було нічого надійнішого і теплішого за його обіймашки. Аура цього чоловіка говорила замість нього. Для інших він Люцифер, проте для мене та Олесі - янгол-охоронець, який готовий піти в саме пекло, аби витягнути нас.

        Наступного ранку ми відвезли Олесю в дитячий будинок, навіть попри те, що не дуже хотіли це робити - треба було. Правила є правила. Ми домовились тільки на вихідні, вони пройшли, а зараз час повертатись в звичні будні. Після того, як ми попрощались з Олеською, я насмілилась взяти Данила за руку і заговорити на тему, яку обдумую вже декілька днів. Знаю, що він буде проти. Але мені це потрібно!

        - Я хочу повернутись на роботу, - без передмов заговорила я, і його рука стиснула мою.

        - Може варто ще почекати? Ти ще не одужала повністю. - Спробував вмовити мене він.

        - Данило, я знаю, що ти хвилюєшся. Але я в нормі. Мені потрібно це, я не можу сидіти весь час вдома, тоді коли ти ходиш на роботу і спілкуєшся з людьми. Розумієш?

        - Звісно, але моя думка, - я не дала йому договорити, бо знала, що він скаже. Тому стала на носочки і закрила йому рота поцілунком. Ніжним і водночас палким, я передала в ньому все, що могло б його переконати в правильності мого рішення.

        - А тепер?

        - А ти дуже хитра, рисеня. Знаєш на які важелі тиснути. Добре, але обіцяй, що якщо ти почуватимеш себе погано - візьмеш відпустку. Не хочу, щоб ти нехтувала своїм здоров’ям.

        - Обіцяю, - і я схрестила пальці на руках, як маленька дитина в знак клятви. - Є ще дещо.

        - Ох, ну що? - Він потер руками обличчя.

        - Ти пам’ятаєш нашу розмову про Асю і Артема? Треба їх звести в неформальній обстановці. - Я розхитувалась, як мала дитина на пальцях ніг.

        - Що ти пропонуєш?

        - Ти взагалі мене тоді слухав? - Обурилась я на нього і мені хотілося його стукнути по голові. - Давай ми виберемось в клуб, я запрошу Асю, щоб познайомитись з нею ближче, вона не знає, що це ваш клуб.

        - Ні, рисеня.

        - Ти ж обіцяв. - Надула я свої губи.

        - Не пам’ятаю такого. Не хочу аби якісь чоловіки витріщалися на тебе. - О, то він ревнує, як мило.

        - Ти можеш витріщатися, а на решту мені плювати. - Я обійняла його і вдихнула такий рідний запах шоколаду і спецій.

        - В мене повний карт-бланш, а решту можуть тільки мріяти про це, - він притягнув мене і швидко поцілував в губи. - Я подумаю, рисеня, над твоєю ідеєю з клубом, але нічого обіцяти не можу.

        - Я знаю, що ти не проти, але хочеш мене подразнити. Якщо ти погодишся, то неодмінно отримаєш винагороду. - Я провела пальчиком по його сорочці і його м’язи одразу напружились.

        - Що я отримаю?

        - Мене.

Друзі, не забувайте, що ваш коментар - важливий для мене, щоб розуміти ваші емоції та враження. Якщо ви ще не підписані і не поставили свою вподобайку на цю історію, то не чекайте - зробіть це. Буду рада вас бачити в своїх соціальних мережах, instagram - @tali.verne_author
tik tok - tali.verne, telegram - Талі Верне|Автор книг на Букнет❤️‍
Обняла, ваша Талі!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍