Енді Вір - Марсіянин

За допомогою стрічок-ущільнювачів я приклеїв його зсередини причепа. Після поновлення тиску й усунення течей, які я знайшов, у мене була гарна велика куля, що випиналась з причепа. Герметичний відсік тепер достатньо великий щоб вмістити оксигенатор й атмосферний регулятор.

У регулятора є зовнішній компонент, котрий було винахідливо названо “Зовнішній компонент атмосферного регулятора”. Регулятор помпує повітря до ЗоКАРа, щоб Марс заморозив його. Це робиться через трубку, яка йде через клапан у стіні Габа. Оброблене повітря повертається іншою такою ж трубкою.

Пропустити трубки через полотно кулі було не важко. У мене є кілька запасних латок з клапанами. Фактично це 10х10 см латки полотна Габа з клапанами посередні. Навіщо вони потрібні? Уявіть, що б сталось із нормальною місією, якби клапан регулятора зламався. Довелось би згорнути усю місію. Простіше послати запасні частини.

ЗоКАР досить малий. Я зробив полицю для нього просто під полицями для сонячних панелей. Трубки й полиця готові до власне встановлення ЗоКАРа.

Треба багато ще чого зробити.

Я не поспішаю. Роблю усе досить повільно. Одна 4-ригодинна ПЧД на день, присвячена праці, решта часу - відпочинок у Габі. До того ж іноді я беру вихідний, особливо якщо болить спина. Не можна дозволити собі покалічитись саме тепер.

Спробую вести журнал сумлінніше. Тепер, коли мене чекає порятунок, люди можливо прочитають це. Буду стараннішим й писатиму щодня.

Журнал: Сол 380

Я закінчив нагрівальний резервуар.

Пам’ятаєте мої експерименти з РІТЕГом і прийоми гарячої ванни? Той же спосіб, але я вигадав поліпшення: втопити РІТЕГ. Так тепло точно не марнуватиметься.

Я почав з Великої Жорсткої Ємності для Зразків (або “пластикова скриня” для людей, які не працюють у НАСА). Я пропустив трубку зверху донизу по стінах зсередини. Відтак скрутив кільцями на споді утворивши спіраль. У такому положенні я її приклеїв до скрині й закоркував кінець. Найменшим сверделом я зробив дюжину маленьких дірочок у спіралі. Суть у тому, щоб повернуте повітря пропустити крізь воду у вигляді купи маленьких бульбашок. Збільшення прощі поверхні сприятиме ліпшому нагріванню повітря.

Відтак я узяв Середню Гнучку Ємність для Зразків (“торбинка з застібкою”) і спробував сховати і ній РІТЕГ. Але РІТЕГ має неправильну форму, і я не зміг позбутись усього повітря з торбини. Я не можу лишити у ній повітря. Замість того, щоб нагрівати воду, він може нагріти повітря, а останній може перегрітись і розплавити торбину.

Я спробував багато разів, але завжди лишалась повітряна кишеня, якої я не міг позбутись. Я почав уже вельми засмучуватись доки не згадав, що у мене є повітряний шлюз.

Одягшись у скафандр, я вийшов у Повітряний шлюз 2 і знизив тиск до повного вакууму. Вкинув РІТЕГ у торбину і замкнув її. Досконале вакуумне ущільнення.

Далі була перевірка. Я поклав РІТЕГ у торбі на спід ємності і наповнив її водою. Вона вміщає 20 л, і РІТЕГ швидко нагрів їх. Це відбувалось по градусу за хвилину. Я дозволив температурі води піднятись до 40 С. Відтак я під’єднав зворотну повітряну лінію регулятора до мого винаходу й почав спостерігати за результатом.

Усе запрацювало! Повітря бульботіло крізь воду, як я і сподівався. Навіть ліпше: бульбашки збурювали воду, що сприяло рівному розподілу тепла.

Я дав цьому пропрацювати годину, і Габ почав охолоджуватись. Тепло від РІТЕГа не може впоратись з втратами від вражаючої площі поверхні Габа. Не проблема. Я вже з’ясував, що цього вистачить, щоб підтримувати тепло у ровері.

Я знову під’єднав зворотну повітряну лінію до регулятора, і справи повернулись до норми.

Журнал: Сол 381

Я думав про закони на Марсі.

Так, знаю, це дурна річ - думати про це, але у мене було багато вільного часу.

Існує міжнародна угода, що жодна країна не може оголосити своїм те, що не на Землі. А інша угода каже, що якщо ти не території жодної з країн, треба застосовувати морські закони.

Отже Марс - це “нейтральні води”.

НАСА - це американська невійськова організація, і вона є власником Габа. Отже поки я у Габі, діють американські закони. Як тільки виходжу назовні, я у нейтральних водах. Відтак, коли я потрапляю у ровер, я знову з американськими законами.

Ось цікава частина: врешті решт я відправлюсь у кратер Скіапареллі й командуватиму посадковим човном Аресу 4. Ніхто явно не давав мені дозволу робити це, і ніхто не зможе поки я не потраплю на борт Аресу 4 та увімкну систему зв’язку. Після того як я опинюсь на борту Аресу 4, до того як я забалакаю з НАСА, я керуватиму човном у нейтральних водах без жодного дозволу.

Це робить мене піратом!

Космічним піратом!

Журнал: Сол 383

Можливо вам цікаво, що я роблю у вільний час. Я витрачаю багато часу сидячи на своїх ледачій дупі й дивлячись телевізор. Але ви робите те саме, то ж не судіть.

А ще я планую подорож.

Патфайндер був просто прогулянкою. Увесь шлях - пласка не похила земля. Єдиною проблемою була навігація. Але подорож до Скіапареллі означатиме переходи через значні зміни ландшафту.

У мене є приблизна супутникова мапа усієї планети. Вона не дуже детальна, але я радий, що хоч таку маю. НАСА не думала, що мені доведеться прочалапати 3 200 км від Габа.

Рівнина Ацидалія (де