Енді Вір - Марсіянин

які наукові дані він привезе назад, яких не здобули б інші астронавти? Ця операція - чиста втрата для знань людства.

- Ну, - обрежно мовив Венкат. - Це чистий виграш для Марка Уотні.

- М-м… протягнув Жу Тао.

- Відстань 61 м, погін 2,3 м/с, - сказала Джогансен.

- Без проблем, - сказав Мартінез, його очі прилипли до екранів. Один показував зображення з камери на стикувальному порту А, інший постійно давав телеметрію зонда.

Ллюїс плавала поза станціями Джогансен і Мартінеза.

- Оглядовий контакт, - пролунав по радіо голос Бека. Він стояв у Повітряному шлюзі 3 (за допомогою магнітних чоботів), одягнений у скафандр, зовнішні двері відчинені. Оковирний модуль ССДПП у нього за спиною забезпечив би йому вільний рух у космосі, якщо виникне така потреба. Причеплена прив’язь тягнулась до котушки на стіні. (прим.п., ССДПП - Simplified Aid for EVA Rescue (SAFER) - спрощена система для ПЧД порятунку - заплічник з маленькими реактивним рушіями. Використовується лише в надзвичайних випадках.)

- Фоґеле, - сказала Ллюїс у свій наголівний мікрофон. - Ти на місці?

Фоґель стояв у все ще зачиненому Повітряному шлюзі 2, у скафандрі, але без шолома.

- Ja, на місці й готовий, - відповів він. Він був запасним для ПЧД, якщо Бек потребуватиме рятунку.

- Гаразд, Мартінезе, - сказала Ллюїс. - Підводь його.

- Ає, капітане.

- Відстань 43 м, погін 2,3 м/с, - повідомила Джогансен.

- Усі показники нормальні, - звітував Мартінез.

- Легке обертання у зонда, - сказала Джогансен. - Відносний обертальний погін - 0,05 об/с.

- Усе, що менше 0,3 - це нормально, - сказав Мартінез. - Система захоплення впорається з цим.Зонд вже в межах можливості ручного керування, - звітував Бек.

- Прийнято, - сказала Ллюїс.

- Відстань 22 м, погін 2,3 м/с, - сказала Джогансен. - Кут прийнятний.

- Сповільню його трохи, - сказав Мартінез, надсилаючи зонду інструкції.

- Погін 1,8… 1,3… - звітувалв Джогансен. - 0,9… стійко на 0,9 м/с.

- Відстань? - спитав Мартінез.

- 12 м, - відповіла Джогансен. - Погін тримається на 0,9 м/с.

- Кут?

- Кут прийнятний.

- Значить ми на курсі для авто-захвату, - сказав Мартінез. - Йди до татка.

Зонд легко підплив до стикувального порту. Пристрій для захоплення, металевий трикутник, увійшов у заглибину порту, трохи царапнувши край. Порт втягнув пристрій всередину, автоматично шикуючи й повертаючи зонд. Після кількох гучних клацань, що пролунали кораблем, комп’ютер відзвітував про успіх.

- Стикування завершене, - сказав Мартінез.

- Герметичність витримана, - сказала Джогансен.

- Беку, - сказала Ллюїс, - Твої послуги не знадобляться.

- Зрозумів вас, капітане, - сказав Бек. - Закриваю повітряний шлюз.

- Фоґеле, повертайся всередину, - наказала вона.

- Прийнято, капітане, - сказав він.

- Тиск у шлюзі 100%, - звітував Бек, - Повертаюсь у корабель… Вже всередині.

- Також всередині, - сказав Фоґель.

Ллюїс натисла ґудзик на наголівному мікрофоні.

- Г’юст… е-е… Джіукване, стикування з зондом завершене. Без складнощів.

- Радий це чути, Гермесе, - почувся у комунікаторі голос Мітча. - Дайте звіт про стан усіх запасів, коли ви перенесете їх на борт і оглянете.

- Зрозуміла вас, Джіукване, - сказала Ллюїс.

Знімаючи комунікаційний набір з голови, вона повернулась до Мартінеза й Джогансен.

- Розвантажте зонд і розкладіть запаси. Я допоможу знати скафандри Беку й Фоґелю.

Мартінез і Джогансен пропливли униз коридором до стикувального порту А.

- Отже, - сказав він, - кого б ти почала їсти першим?

Вона не добре зиркнула на нього.

- Бо я думаю, що був би смачнішим, - продовжив він, згинаючи руку. Поглянь на це. Хороший міцний м’яз.

- Не смішно.

- Я виріс на волі, розумієш. Годований кукурудзою.

Вона похитала головою й прискорилась.

- Нумо! Я гадав, ти любиш мексиканські страви!

- Не слухаю, - відгукнулась вона.

Розділ 20
Журнал: Сол 376

Нарешті закінчив зі змінами ровера!

Складною частиною було зрозуміти, як організувати роботу життєзабезпечення. Усе інше було просто важкою працею. Багато важкої праці.

Я не дуже сумлінно вів журнал, тому має лише загальний звіт:

Спершу потрібно було закінчити свердлити дірки дрилем-убивцею Патфайндера. Потім я прорубав долотом мільйон маленьких місточків між дірками. Гаразд, їх було 749, але враження було наче мільйон.

Потім я отримав одну велику дірку у причепі. Я обробив терпугом грані щоб вони не були надто гострими.

Пам’ятаєте рятувальні намети? Я вирізав денце у одного, і решта полотна виявилась потрібного розміру і форми.