Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

(спиняючись)

О, це я обіцяю!

Завіса.

ЧЕТВЕРТА ДІЯ
ГАСКОНСЬКІ ГВАРДІЙЦІ

Пост, що займав загін Карбона де Кастель-Жалю при облозі Арраса.

В глибині – укіс, що йде через сцену. На обрії видно долину, покриту укріпленням. Мури Арраса і силуети його будівель вимальовуються вдалині на небі.

Шатро; розкидана зброя, барабани і т. п. Світає. Схід жовтів. Вартові стоять на своїх місцях. Огні.

Гасконські кадети сплять, загорнувшись у плащі. Карбон де Кастель-Жалю і Ле Бре не сплять. Вони дуже бліді й схудлі. Крістіан спить серед інших, також у плащі, на передньому плані, лице йому освітлює вогонь. Тиша.

СЦЕНА І

Крістіан, Карбон де Кастел'ь-Жалю, Ле Бре, гвардійці, потім Сірано.

Ле Бре

Це жах!

Карбон

Ні крихти в нас!

Ле Бре

Чорт!

Карбон

(роблячи знак, щоб він говорив тихіше)

Тихше-бо, просив я.

(до гвардійців)

А то розбудиш їх! Спіть, дітки!

(До Ле Бре.)

Є прислів’я: Хто спить, – обідає.

Ле Бре

А хто не знає сну, – Скрегоче з голоду, як я, приміром.

Чути вдалині кілька пострілів.

Ле Бре

Ну, Знов стрілянина там тривожить їх проклята!

( До гвардійців, що попіднімали голови. )

Дарма! Дурниці то! Спокійно спіть, хлоп’ята!

Гвардійці вкладаються знов. Нові постріли, ближче.

Гвардієць

(стривожено)

Прокляття!

Карбон

А, пусте! То йде наш Бержерак!

Голови, що підіймались були, знов ховаються під плащі.

Вартовий

(за сценою)

Хто, сто чортів?

Голос Сірано

Це я!

Другий вартовий

(на валу)

Хто там, сто сот собак?

Сірано

(з’являючись на гребені валу)

Я, дурню, Сірано!

Спускається. Ле Бре біжить йому назустріч, стурбований.

Вернувся, боже правий!