Володимир Броніславович Бєлінський - Москва Ординська. Книга друга
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Саме так чинили у XX столітті фашисти і більшовики–енкаведисти, залякуючи людей.
Звернімо увагу: Смоленськ у 1514 році був загарбаний Москвою вперше за свою історію; у ньому мешкали переважно слов’яни; в той час, як загарбники були майже стовідсотково татарами. А з династії Шуйських вийшов один із московських царів — Василь Шуйський (1606–1610).
Тож не забуваймо такі речі.
Оскільки стосунки між Москвою і Кримом були напруженими через Касимовське ханство, то Кримський хан Магмет–Гірей зажадав, аби Московія негайно повернула Великому Литовсько Руському князівству Сіверщину. Послухаємо з цього приводу М. М. Карамзіна:
«К несчастию, новый хан… писал, что взятие Смоленска нарушает договор Василиев с Менгли–Гиреем, который будто бы пожаловал Смоленское княжение Сигизмунду (польський король. — В. Б.); что Василий должен возвратить оное также Брянск, Ста род уб, Новгород Северский, Путивль, вместе с другими городами, будто бы данными Ханом, отцам его, Иоанну в знак милости» [18, т. VП, с. 43].
Звичайно, М. М. Карамзін дещо перебрехав лист Кримського хана до Василя III. У «Сборнике Императорского Русскаго исто рическаго общества (РИО)», який подав коментарі ханських листів, зовсім немає згадки про Смоленськ і Смоленське князівство, а «Новгород–Северский» чомусь подано як «Новый Городок».
Отож М. М. Карамзін продовжив фальшування листа Кримського хана.
На якій підставі робиться така заява?
Наша відповідь надзвичайно проста: Кримський хан, як і Золота Орда, ніколи не володіли Смоленськом і Смоленським князівством, тож не могли передавати право чи ярлик на володіння.
М. М. Карамзін в черговий раз намагався виставити хана звичайним дурнем і авантюристом. А відносно «Нового Городка», московити, фальшуючи тексти листів кримських ханів, наведених у «РИО», допустилися звичайної помилки, вказавши Тверський «Новый Городок». Це ім’я міста було в листі хана Менглі–Гірея серед міст Тверського князівства, яке він передав Іванові III у 1485 року. Тому його й навели серед імен міст, хоча фальсифікатори, відвертаючи увагу від Твері та «35 міст на чолі з Одоєвом», вказали тільки на частину ханського листа, другорядну частину. «Писарі від історії» грубо помилилися. Новоград Сіверський «Новым Городком» для татарів Золотої Орди бути не міг — він уже 1096 року був столицею Сіверського князівства і ніколи «Новым Городком» не йменувався.
Звичайні російські клерки не знали чужої історії і чужої (української) мови.
«Щоправда литовцям не вдалося відвоювати… Смоленськ — але він залишився єдиним територіальним здобутком… (Моско вії. — В. Б.) у війні 1512–1522 рр. Князю ж Констянтину бывши под Смоленском и от Смоленска возвратившуся, и взял городы тые, которые уже служили великому князю московскому: Мстиславль, Кричев, Дубровну. И повеле им по первому служити Великому княжеству Литовскому, а сам поиде в Литовскую землю…» [167, с. 531–532].
За таких обставин, Москва посилено скаржилася на Кримського хана Султану, зводячи на нього наклепи.
Саме у ці роки тяжко захворів і невдовзі помер Казанський цар Мухаммед–Емін, брат Кримського хана — Магмет (Мухаммед) Гірея.
«Хан Крымский принимал живейшее участие в судьбе Казани, опасаясь чтобы тамошние Князья после Магмет–Ами ня не взяли к себе на престол кого–нибудь из Астраханских, ненавистных ему Церевичей» [18, т. VII, с. 45].
Ця цитата із праці М. М. Карамзіна надзвичайно цікава тим, що зайвий раз вказує, як відбувалося обрання місцевими (казанськими) родами нового хана (царя). Як бачимо, ніякого впливу Москва на обрання Казанського царя не мала. Звичайно, московські Чингісиди могли рекомендувати казанським татарським родам якусь кандидатуру. І тільки. Головне, вирішальне значення мало рішення казанських татарських родів, які були зобов’язані підняти хана над своїми головами на повстині.
Отож призначення Казанського царя Московським Великим князем є звичайною вигадкою. Навіть Кримський хан — глава роду Ширинів, міг тільки давати рекомендації з цього приводу. Хоча, звичайно, міг і застосувати військову силу.
На казанський царський престол був обраний Шах–Алі Хан — Касимовський цар, скоріше, після консультацій касимовських і казанських татарів. І хоча Шах–Алі походив, за свідченням М. М. Карамзіна, із роду хана Тохтамиша, тобто ширинського роду, та нащадки Тохтамиша були ближчими до московитів, ніж до кримських ширинів, бо ще на початку XV століття більшість ханського роду прийняла християнську віру.
Шах–Алі посів Казанський царський престол у 1519 році, хоча його попередник «Мухамет–Амин умер в Казани в 1518 году».
«В 1519 году Шах–Али был торжественно объявлен ханом Казанским. Если верить Герберштейну, то возвышению Шах–Али немало способствовало еще то, что он женился на вдове Мухамет–Амина» [96, с. 15].
Це обрання Казанського царя задоволено сприйняла Москва. Напевне, московські Чингісиди доклали чимало зусиль, щоби таке обрання відбулося. Та залишився вельми незадоволе ний Кримський хан Магмет–Гірей, рід якого втратив Казанське і Касимовське царства.
Знаючи про постійні московські інтриги навколо Касимова і Казані, Магмет–Гірей не міг не відплатити Московському князю за них. Ось що з цього приводу писав М. М. Карамзін:
«Если Хан Крымский, сведав о воцарении Шиг–Алея, не вдруг огнем и мечом устремился на… (Московію. — В. Б.), то сие происходило от боязни досадить Султану, коего отменная благосклонность к великому Князю была ему известна» [18, т. VII, с. 59].
Кримський хан, звичайно, добре знав, що Василь III мав васальний договір з Осьманською імперією, тому нанести військовий удар по союзнику без дозволу Султана не міг. Московська вигадка «про благосклонность Султана к великому Князю» належить до чергових «доважків брехні». Уже на початку 1521 року хан Могмет–Гірей спорадив військовий похід кримських військ на Казань, щоби замінити Казанського хана Шах–Алі своїм братом.
Послухаємо Велику Радянську Енциклопедію:
«После смерти Мухаммеда Эмина (1518) на казанский престол был посажен касимовский… (цар. — В. Б.) Шах–Али, свергнутый в 1521 братом кримского хана Сахиб–Гиреем. К(азанское) х(анство) вступило в союз с Крымским и Астраханским ханствами и Ногайской Ордой, к(оторых) поддерживала Турция. В 1521 крымцы и казанцы произвели опустошит(ельный) набег на окрестности Москви… В 1524 г. К(азанское) х(анство) признало вассальную зависимость от Турции и на престоле утвердился Сафа–Гирей (правил с перерывами в 1521–49)» [2, т. 11, с. 140].
Тепер стає зрозумілим, навіщо цариця Нурсалтан 1510 року наносила візити до Москви і Казані з молодим «царевичем Саипом». Певно, була
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Москва Ординська. Книга друга», після закриття браузера.
