Yevhenii Nahornyi - N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi

Розділ 16: Боротьба за виживання

Бій тривав уже дві години. Сонце, яке раніше освітлювало ліс своїм теплим промінням, тепер ховалося за горизонтом, залишаючи все в темряві. Лише світло від спалахів вогнемета та ліхтарів на зброї Марка і Чарлі зрідка освітлювало місце бою. Два Птероси лежали нерухомо на землі, але третій, головний, залишався невловними й неймовірно небезпечним.

— Скільки ще в тебе патронів? — закричав Марк, ховаючись за уламками панелей, які вони зняли з супутників.

— Лічені! — відповів Чарлі, вставляючи останній магазин в автомат. Його голос звучав роздратовано і водночас із нотками страху. — Нам потрібно щось придумати, і швидко, Марк!

Марк нервово витер піт із чола й глянув на свої дротики, які лежали на землі поруч. Їх залишалося не більше трьох.

— У мене тільки три дротики, Чарлі! — відповів він. — І це якщо влучу хоча б одним.

— Тоді зроби це, — вигукнув Чарлі, перезаряджаючи зброю. — Бо інакше ця штука нас з’їсть!

Головний Птерос, що залишився, кружляв над ними, видаючи жахливий крик, схожий на суміш реву та шипіння. Він був удвічі більший за своїх побратимів, його блискучі лускаті крила сяяли у світлі ліхтарів, а дзьоб, загнутий, як серп, виглядав неймовірно гострим. Істота здавалася невтомною, її маневри ставали все агресивнішими, а крила створювали потужний вітер, який змушував шатл та дерева скрипіти.

Марк перезарядив свій саморобний дротикомет і спробував прицілитися, але Птерос рухався занадто швидко.

— Чорт! Він ні на секунду не зупиняється! — викрикнув Марк, опускаючи зброю. — Нам треба його виманити нижче!

Чарлі зітхнув і озирнувся. Їхня територія була всіяна уламками: зруйновані ящики, обгорілі ділянки землі, рештки двох убитих Птеросів. Але він помітив дещо, що могло допомогти.

— Там, біля ангара! — крикнув Чарлі, вказуючи на один із ящиків. — Газовий бак! Якщо заманимо його ближче, я можу його підірвати.

— І це твій план? — здивовано запитав Марк. — Просто підірвати?!

— Є кращі ідеї? — відповів Чарлі.

Марк важко зітхнув і почав повільно пересуватися до ящика, залишаючись у тіні. Головний Птерос кружляв над Чарлі, знову й знову кидаючись у бік його укриття.

— Ну давай, падло! — закричав Чарлі, стріляючи останніми патронами прямо в напрямку істоти.

Один із пострілів потрапив у крило, і Птерос з ревом спустився трохи нижче. Це дало Маркові шанс добігти до ящика з газовим балоном.

Марк розірвав кабель, який тримав ящик закритим, і швидко виставив балон перед собою. Його руки тремтіли, але він тримався.

— Чарлі, я готовий! — закричав він. — Зроби так, щоб він спустився ще ближче!

Чарлі витягнув із пояса одну зі своїх останніх гранат. Він тримав її в руці, притискаючи пальцем запобіжну скобу.

— Добре, але ти краще біжи, коли я кину це!

Чарлі жбурнув гранату прямо перед Птеросом, і вибух змусив істоту ще раз ревнути й кинутися вниз. Її розмах крил став хаотичним, але вона вперто летіла в бік Марка.

Марк, бачачи, як величезна тінь накриває його, розвернувся й кинувся бігти, залишивши балон прямо в центрі відкритого простору.

— Стріляй, Чарлі! Стріляй зараз! — закричав Марк, намагаючись ухилитися від пилу й уламків.

Чарлі, витягнувши пістолет, зробив серію пострілів у напрямку балона. Один із них потрапив у ціль.

Вибух прогримів так, що Марка відкинуло на кілька метрів. Полум’я здійнялося в небо, а вибухова хвиля збила Птероса з його курсу. Істота зіткнулася з землею, корчачись від болю.

— Добили його? — крикнув Марк, піднімаючись із землі.

Чарлі, захекавшись, підійшов ближче й побачив, як Птерос усе ще смикається, намагаючись піднятися.

— Ще ні, але це наша нагода!

Марк, схопивши останній дротик, швидко підбіг до істоти й увігнав його прямо в шию Птероса. Тіло тварини здригнулося востаннє, і вона впала, нерухома.

Обидва чоловіки стояли мовчки, важко дихаючи. Весь ліс здавалося зануреним у гробову тишу. Марк і Чарлі виглядали виснаженими, але їхні очі були сповнені рішучості.

— Ми це зробили, — прошепотів Марк, притулившись до уламків.

— Ледь-ледь, — пробурмотів Чарлі, витираючи піт із чола. — Але ціна… вона була високою.

Вони обвели поглядом поле бою. Шатл був пошкоджений, більшість ресурсів знищено або зруйновано. Їхнє спорядження було майже повністю витрачене.

— Ми маємо відновитися, — сказав Марк, намагаючись піднятися. — І зміцнити нашу оборону. Бо це, Чарлі, лише початок.

Чарлі кивнув, його погляд залишався прикутим до величезного тіла головного Птероса.

— Можливо, — сказав він. — Але тепер ми знаємо, що можемо вижити навіть у таких умовах.

Вони обоє мовчки стояли, поки перші промені ранкового сонця почали пробиватися крізь дерева, освітлюючи наслідки нічної битви.

Ранкове сонце повільно підіймалося над горизонтом, освітлюючи місце, де тільки що розгорталася жахлива битва. Марк і Чарлі, все ще важко дихаючи, стояли посеред уламків і руйнувань. Поле бою нагадувало сцену з апокаліптичного фільму.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍