Bogdana reider - Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ), Bogdana reider

— Дякую, Обі-Ване, — тихо відповіла вона, торкаючись його руки. — Я зроблю все можливе, щоб не підвести тебе і наш орден.

Коли корабель приземлився на Гамморі, їх зустріли представники місцевої влади, які супроводжували їх до палацу сенатора Лю. Це було величне місце, збудоване з білого мармуру і прикрашене золотими орнаментами. Атмосфера тут була напруженою, але одночасно святковою.

Палпатін, зустрівши їх у приймальній залі, знову наголосив на важливості їхньої місії.

— Пам'ятайте, ваша присутність тут має символічне значення. Це не лише весілля, це можливість зміцнити наші відносини з Гаммором, — сказав він тоном, який не терпів заперечень. Еніка та Обі-Ван кивнули, розуміючи, що їхня роль тут виходить за межі звичайного дипломатичного завдання. Наближаючись до залу для прийняття, Еніка відчула сильний внутрішній неспокій. Вона звернула увагу на те, як багато гостей було схвильовано і напружено. Її інтуїція підказувала, що щось не так.

— Обі-Ван, будь напоготові, — прошепотіла вона, коли вони увійшли до залу. — Я відчуваю щось недобре.

— Я також, — відповів він, обережно озираючись навколо.Вони стояли разом, уважно спостерігаючи за всім, що відбувається. Гості веселилися, музика грала, але в повітрі висіла напруга.

Раптом двері з грюкотом відчинилися, і до зали увірвалися кілька озброєних людей. Гості закричали та почали розбігатися в різні боки.

— Це пастка! — вигукнув Обі-Ван, хапаючи свій лайт-сербер. Еніка відстібнула спідницю залишившись в топі та зручних  для битвах штани та також схопила свій лайт-сербер. Їхні леза засяяли блакитним світлом, коли вони кинулися в бій.

Обі-Ван і Еніка працювали в досконалій гармонії, відбиваючи атаки та захищаючи гостей, які намагалися втекти з зали. Їхні рухи були точними та скоординованими, якби вони були єдиним організмом.

— Тримайся ближче до мене, — сказав Обі-Ван, його голос був спокійним, але рішучим.

— Я з тобою, — відповіла Еніка, її очі блищали від адреналіну.

Вони пробивалися до центру зали, де група нападників зосередилася навколо сенатора Лю. Один з нападників, очевидно лідер, тримав сенатора за горло, погрожуючи йому зброєю.

— Відпустіть його! — голос Обі-Вана був твердим і владним.

Лідер нападників зловісно посміхнувся.

— Ви, Джедаї, думаєте, що можете врятувати всіх? — його голос був наповнений презирством. — Ви не розумієте, що ви всього лише пішаки у великій грі.

— Це ти помиляєшся, — відповіла Еніка, її голос був спокійним, але проникливим. — Ми захищаємо тих, хто не може захистити себе. Раптово лідер нападників кинув сенатора на підлогу і напав на Обі-Вана. Бій був швидким і жорстоким, але Обі-Ван з легкістю відбивав удари противника. Тим часом Еніка захищала сенатора, відбиваючи атаки інших нападників.

Бій завершився швидко, коли Обі-Ван обеззброїв лідера і знерухомив його силовим ударом. Інші нападники здалися, побачивши, що їхній лідер переможений.

— Все скінчено, — сказав Обі-Ван, витираючи піт з чола.

Еніка допомогла сенатору піднятися на ноги.

— Дякую вам, — сказав сенатор Лю, його голос тремтів від шоку. — Ви врятували моє життя.

— Це наш обов'язок, — відповіла Еніка, її голос був м'яким і заспокійливим. Палпатін швидко підійшов до них, його обличчя було напружене.

— Ви обидва показали себе справжніми героями, — сказав він, його голос був сповнений похвали. — Ваша присутність тут дійсно мала велике значення.

Обі-Ван і Еніка лише кивнули, відчуваючи, що все ще не завершено. Їхнє завдання було виконане, але вони знали, що попереду ще багато випробувань.

Коли вечір закінчився, і гості почали розходитися, Еніка та Обі-Ван залишилися на терасі палацу, дивлячись на зоряне небо.

— Я відчуваю, що це лише початок, — сказала Еніка, її голос був тихим.

— Можливо, але ми пройдемо через це разом, — відповів Обі-Ван, обіймаючи її за плечі

— II все-таки твій топ занадто короткий він непомітно провів по  стану дівчини

Еніка усміхнулася, відчуваючи тепло від його дотику.

— Можливо, — відповіла вона, тихо сміючись. — Але я завжди готова до бою, навіть у такому одязі.

Обі-Ван лише хитнув головою, насолоджуючись цим моментом спокою. Вони обіймалися, дивлячись на зірки, що мерехтіли на нічному небі. Їхні серця билися в унісон, і вони знали, що разом зможуть подолати будь-які перешкоди.Раптом тишу порушив звук комунікатора. Обі-Ван натиснув кнопку і почув голос Йоди:

— Обі-Ван, Еніка, терміново повертайтеся на Корусант. Є новини, які вам потрібно почути.Обі-Ван і Еніка обмінялися поглядами, розуміючи, що їхня місія ще не завершена.

— Ми вирушаємо негайно, — відповів Обі-Ван, вимикаючи комунікатор. Вони повернулися до своїх кают, швидко зібрали речі та попрямували до корабля. Їхній політ назад був наповнений мовчанням і роздумами про те, що їх чекає попереду.

— Обережними ми повинні бути, — сказав майстер Вінду. — І готовими до будь-яких викликів.

Еніка та Обі-Ван погодилися з радою, відчуваючи важливість моменту. Вони знали, що попереду їх чекає багато випробувань, але вони також знали, що разом вони можуть подолати будь-які перешкоди.

— Ми будемо готові, — сказав Обі-Ван, беручи Еніку за руку. — Заради галактики, заради справедливості.

Їхній зв'язок, зміцнений спільними випробуваннями та вірністю джедайським принципам, став ще міцнішим.

 Він дивився на сплячу Еніку, на її спокійне обличчя. Він не міг не дивуватися тому, як вона змогла залишитися такою спокійною та збалансованою, всупереч всьому, що вони пройшли. Її спокій та віра в нього завжди давали йому сили іти далі він перегадав їх  першу розмову

Відчувши на собі погляд  він розвернувся і побачив Еніку та стояла у дверях вантажного   виділення і наважувалась  зайти, хоча було видно  що її було цікаво.

— Ти хочеш спробувати? — запропонував Обі-Ван, бачивши, що вона цікавиться його тренуванням.