Яна Паувел - Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел

Розділ 18

Тут як завжди було холодно і смерділо травами. Ронел прекрасно знав, що таким чином його друг намагається перебити огидний трупний запах, але від цього легше не ставало. Бісова алергія – ніс безперестанку чесався, відколи він спустився в морг, ще й очі починали сльозитися.

— То що ти думаєш? — зрештою не витримав він.

— Хм… — ось і все, що він почув.

Саймон наче умисно затягував з відповіддю. З непідробною допитливістю він продовжував роздивлятися проекцію тіла перед собою, особливу увагу приділяючи чомусь рукам і обличчю.

Прокурор таки пчихнув. Потім ще раз, і ще, перш ніж некромант відірвався, нарешті, від розглядання проекції. Зосередивши свій погляд на другові, Саймон усміхнувся і протягнув йому свій носовичок.

— Ти ж нічого дивного з ним не робив? — з підозрою запитав Максвел, перш ніж взяти хустинку.

— За кого ти мене маєш? — Прокурор витер носовичком носа і завбачливо промовчав. — Ти ж знаєш, що у мене і без цього роботи вистачає. — Ронел знову пчихнув і Саймон, нарешті, змилостивився. — Глянь сюди, — некромант по черзі вказав на губи, а тоді і руки старого. — Сині губи, сині нігті, вени чітко проступають під шкірою. Я майже на всі сто певен, що трупні плями на його спині мали те саме характерне забарвлення.

— Отрута? — одразу ж здогадався прокурор.

— І дуже рідкісна, — підтвердив його підозри некромант. — Лосморіс, якщо не помиляюся. У нас ця квітка ніде не росте, завезли скоріш за все з півдня. Її багато не треба. Всього декілька крапель достатньо, щоб викликати параліч дихальних шляхів. Посиніння проявляється через дві-три години після смерті і минає приблизно через чотири години. Кажеш, розтин не проводився?

— Старий хворів, і родичі були проти.

— А цілитель, який створив проекцію?

— Мертвий, — роздратовано відповів прокурор. — Черговий «нещасний випадок».

— І що збираєшся з цим робити?

Некромант підняв магічний камінь з проектора і проекція зникла.

— Зможеш написати експертний висновок?

— Це не проблема, але боюся цього буде недостатньо для суду. Ти і сам знаєш, для підтвердження застосування отрути потрібен розтин.

Максвел тяжко зітхнув і кивнув.

— Це уже більше ніж нічого, — на якийсь час запанувала тиша.

Чогось такого він і очікував. Шарп, ймовірно, не знав тоді про заповіт. Але він був не єдиним хто перебував в маєтку тієї ночі. Селена також там була. Вона не могла цього не помітити. Та й цілитель скоріш за все до неї звертався зі своїми підозрами... Все ж вона була дочкою Уолліса.

Прокурор різко видихнув і розтер пальцями перенісся. Котра там година? Четверта тридцять ранку… Він почувався так, наче по ньому протопталося стадо коней.

Чим вззагалі займався відповідальний детектив? Як міг дозволити закрити справу, маючи на руках цю проекцію?  

Хоча, про що це він? Сам нічим не краще. Коли востаннє він настільки занурювався в розслідування? Коли востаннє відвідував місце злочину і особисто досліджував речові докази?

Відколи став прокурором, він надто сильно покладався на матеріали розслідувань надані слідчими органами.

— Що, все настільки погано? — привів його до тями голос друга.

— Що там з Гарольдом Ноксом? — замість відповіді запитав він, і його друг розуміюче усміхнувся.

— Здається мені, друже мій, ти останнім часом сильно перепрацьовуєш, — ведучи його в протилежний від проектора бік, промовив Саймон.

— Думаєш? — некромант кивнув, і Максвел невесело усміхнувся. — Чесно кажучи, почуваюся наче студент, який увесь цей час байдики бив, а зараз намагається наздогнати усе перед екзаменом.

— Дотепне порівняння…

Некромант зупинився поряд із коміркою сорок вісім і обережно витягнув капсулу з тілом із морозильної камери. Магічні камені по кутах комірки спалахнули на мить блакитним і згасли.

— Ти щось знайшов?

Саймон усміхнувся на мить і прибрав покривало з тіла.

— Залежно від того, що тебе цікавить, — загадково відповів він і змахнувши рукою матеріалізував в повітрі зображення людського скелета.

— Не тягни, — вкотре витерши ніс, попросив прокурор.

— Що ж, причина смерті вказана вірно. Він і справді загинув в момент переміщення. Але не думаю, що тебе цікавить тільки це. Пам’ятаєш, десь півроку тому прокурор Ллойд просив мене оглянути тіло його сина. — Все всередині Ронела миттю заледеніло. — Так от, — Саймон торкнувся указкою зображення скелета в повітрі і той миттю покрився червоними лініями. — Це, якщо можна так сказати, карта переломів. І прошу зауважити, що усе це відбулося з нещасним за останні два-три місяці.

Прокурор підійшов до зображення і з жахом вилаявся. Він досі пам’ятав Олвіна Ллойда. Той був його начальником. І коли закривавлений прокурор з’явився посеред ночі серед відділку з тілом сина на руках, це сколихнуло усю столицю. Леслі Ллойд був єдиною жертвою, чиє тіло їм вдалося дослідити як слід. І справа в тому, що ушкодження на ньому були практично ідентичні тому, що він бачив зараз.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍