Вільям Шекспір - Збірка творів

ось золото, по яке ви мене посилали. О!

А де ж ви поділи образ старого Адама в новому вбранні?

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Що це за золото? Про якого Адама ти говориш?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Я говорю не про того Адама, котрий стеріг рай, а про того, котрий стереже тюрму: про того, що вбраний у шкуру теляти, зарізаного для блудного сина; про того, що йшов за вами, пане, наче злий дух, і хотів позбавити вас волі.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Я не розумію тебе.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Не розумієте? Все ж ясно як божий день. Я кажу про того, що, ніби віола, у шкіряному футлярі ходить; про молодця, пане, який тільки-но де побачить чоловіка, так відразу й лясне його по плечі та й запроторить у буцегарню на відпочинок; про того, пане, що завжди зглянеться на чоловіка, що розорився, і надасть йому довгочасний притулок; про того, що своїм ціпком учиняє більше подвигів, ніж мавр своїм списом.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Що? Ти кажеш про дозорця?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Атож, пане, про начальника всієї варти; про того, що примушує людей платити борги; про того, який чомусь завжди думає, ніби люди тільки те й роблять, що збираються лягати спати, і через те бажає кожному: «Пошли вам, Боже, добрий відпочинок!»

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Годі-бо, добродію, нехай відпочинуть і ваші жарти. Ну, що? Чи знайшов ти який корабель, що вирушав звідси вночі? Чи зможемо ми виїхати?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Ой пане, та я ж уже казав годину тому, що барка «Швидкість» вирушає звідси вночі; але вас затримав дозорець і примусив чекати на баркасі «Зволікання». Ось ангели, що мають вас урятувати, по них ви мене посилали.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Мій хлопець у нестямі, я — також;

Ми тут блукаємо в якійсь омані;

О добра сило, винеси нас звідси!

Входить куртизанка.

КУРТИЗАНКА

Приємна зустріч, пане Антіфоле!

Я бачу, ви знайшли золотаря.

А де ж ланцюг, який ви обіцяли?

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Геть, сатано! Не спокушай мене!

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Господарю, невже ця мадам сатана?

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Це — диявол.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Ні, багато гірше: вона — дияволиця і сюди з’являється в подобі легковійниці; ось чому, коли дівчина скаже: «Хай мене Бог покарає!» — то це однаково, що вона просила б у Бога, щоб він зробив з неї легковійницю! Адже ж так і записано, що вони завжди з’являються чоловікам, як світлі ангели, а світло буває від вогню, а вогонь пече; і об легковійницю завжди можна обпектись. Не підходьте близько до неї.

КУРТИЗАНКА

І ваш слуга, і ви такі веселі.

Ходім до мене, — нас там жде вечеря!

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Пане, якщо ви підете з нею, то вам можуть подати страву, яку доведеться їсти ложкою, а через те запасіться довгою ложкою.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Навіщо, Дроміо?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Бо хто їсть з дияволом, той конче мусить мати довгу ложку. Адже так прислів’я каже.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Геть, геть, дияволе! Навіщо ти

Мені говориш про вечерю? Ти

Така ж, як всі тут в місті, справжня відьма.

Облиш мене, тебе я заклинаю.

І йди собі!

КУРТИЗАНКА

Віддайте перстень мій,

Що в мене ви взяли, або ланцюг,

Що за рубін пообіцяли дати.

І я вас більш не буду турбувати.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Дияволи, буває, вимагають

Обрізок нігтя, волосинку, шпильку,

Горішок, краплю крові, кістку з вишні, —

Якусь дрібничку; а оця жаднюща

Націлилась на золотий ланцюг! —

Ой, стережіться, пане! Як дасте,

То загримить тим ланцюгом диявол

І нас обох на смерть перелякає.

КУРТИЗАНКА

Прошу вас, сер, віддайте перстень мій,

Або ланцюг; мене пограбувати

Ви ж не збираєтесь, я сподіваюсь?

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Геть, відьмо! Дроміо, ходім скоріш.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Павич кричить: «Від гордощів тікайте!»

Ви, панно, теж цього не забувайте!

Антіфол Сіракузький і Дроміо Сіракузький виходять.

КУРТИЗАНКА

Так, справді збожеволів Антіфол,

А то б такого не зробив ніколи:

Взяв персня він на сорок золотих,

За нього обіцяв мені ланцюг,

А зараз зовсім не дає нічого.

Іще одне про божевілля свідчить:

Мені таки ж сьогодні за обідом

Безглузду байку розповів про те,

Що перед ним замкнули власні двері.

Дружині, може, напад той відомий,

І, боячись його шаленства, певно,

Вона його до себе не впустила.

Ой, побіжу, заскочу до господи

Та розкажу дружині, як це він

У дім мій вдерся в нападі шаленства

І силоміць забрав у мене перстень:

Це лиш одне, що можу я зробить,

Щоб сорок золотих не загубить!

(Виходить)

Сцена 4

Вулиця.

Входять Антіфол Ефеський і стражник.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Не бійся, чоловіче, не втечу:

Раніше, ніж піти, віддам тобі я

Всю суму й викуплю себе з арешту.

Моя дружина нині вередує,

То чи вона й повірить посланцеві,

Що я в Ефесі втрапив під арешт?

Ручусь, їй здасться все це неймовірним!

Входить Дроміо Ефеський з нагаєм.

А ось і мій слуга; я певен, він

Несе мені всі гроші. Ну, приніс?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Ось маєте, я вам приніс готівку:

Ручуся, цим розплатитесь ви з ними.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

А де ж поділись гроші?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Таж гроші я віддав за нагая.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

За нагая п’ятсот дукатів, дурню?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Е ні, мій пане, за п’ятсот дукатів

Я вам куплю п’ять сотень нагаїв.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

По що тебе я посилав додому?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

По нагая! Оце ж я і приніс.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Ну, то скуштуй того, що сам приніс. (Б’є його)

СТРАЖНИК

Добродію, заспокойтесь, потерпіть!

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Не йому, а мені доводиться терпіти; от вже ж на мені й окошилося!

СТРАЖНИК

А ти не мели язиком, хлопче!

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Еге, ви краще накажіть йому, нехай він не меле руками.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Ах ти, лобуряко, безглузда ти колодо!

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Еге ж, хотів би я бути колодою, пане, щоб не відчувати ваших стусанів!

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Та ти, осел, тільки тоді щось і відчуваєш, коли тебе дубасять.

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Атож, я таки справжній осел, це доводять мої довгі вуха. Служу йому з дня народження до цієї хвилини і за всю службу ніколи не діставав з його рук нічого, крім стусанів. Коли мені холодно, гріє мене стусанами; коли жарко, прохолоджує мене стусанами; будить стусанами, коли я засну; підводить стусанами, коли сиджу; виштовхує мене за двері, коли виходжу з дому; вітає мене стусанами, коли повертаюсь; я завжди ношу їх на моїх плечах, як жебрачка носить свого байстрюка; я навіть думаю, що коли він,