Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 35.2

АВА

Розвідники вислухані, розпитані і відпущені. Ми з Мірганом, Фрайєм і Девіном сидимо у бібліотеці і обдумуємо почуте.

У Вінтхолі все спокійно, Кертіс там не з’являвся. Проте, сама леді Агата кілька разів їздила у Хемптон, і, судячи з усього, бачилася там з ним. Принаймі їх одного разу точно помітив наш вивідник. Моє помістя не пошкоджене, у всякому разі, зовні. Людей там мало – дівчата-покоївки повернулися до родичів. Згадую, що Грейс, яка була за економку, тепер разом зі мною, тож займатися помістям фактично нема кому. Залишилися лиш ті, хто жив там постійно. Сінну Серл не бачив. До Оукхіла – помістя Кертіса він поткнутися не наважився, натомість вивідники Міргана намагалися. Там і надалі багато озброєних людей, але про Сінну їм взнати нічого не вдалося.

- Чи знає Кертіс про Авину відсутність у Вінтхолі? – задумливо питає Фрай. – Леді Агата цілком могла розважити, що приховувати це вже недоцільно, і більш безпечно для неї самої.

- По словам Сварта, Авина покоївка ще час від часу показується на стінах у вашому одязі. І бере собі в компанію когось із дітлахів прислуги, - зауважує Девін. – Було б непослідовно це робити, якби Кертісу був відомий реальний стан справ.

Він має рацію.

- Думаю, - каже Мірган, - що мені варто навідатись до матері. Поки про моє перебування тут невідомо у Хемпстоні.

- І?.. – питаю.

- Якщо вона відчуває від Кертіса загрозу – я маю її усунути. Також я хотів би задати їй деякі питання, - Мірган промовисто дивиться мені в очі на цих словах. – Тут я лишу достатній гарнізон , щоб убезпечити вас з Реєм.

Ну, звичайно. Чого можна було ще очікувати.

- Я поїду з тобою. – кажу якомога більш твердо. – Переодягнусь в чоловіче. Якщо ти правий, і всі мої страхи – вигадки, просто повернусь сюди пізніше так, що ніхто не знатиме.

- Я не казав, що вважаю твої страхи вигадками. – хмуриться Мірган.

Девін при цьому скидає на нього очі.

- Звичайно. Тим меншою є для мене небезпека, якщо все не так страшно. Припустимо, Кертіс був дещо занадто наполеглевий, але після розмови з тобою відмовиться від своїх планів, - кажу спокійно.

- Ті двоє моїх людей, яких я лишив у Вінтхолі замість вас з Девіном… - несподівано каже Фрай. – Отримали наказ виїхати слідом за нами наступного дня.

- І?... – Мірган підіймає брови.

- Щоб прослідкувати, чи не зацікавимо ми нишпорок Кертіса. В такому випадку вони повинні були простежити вже за ними. – Фрай відпиває з бокала і ставить його на стіл. – і хвіст дійсно був. Вони зупинялися у кожній таверні, де зупинялися ми. І всюди задавали питання про наш загін. Цікавилися, до речі, чи не було серед нас жінки. І після того, як ми доїхали до Капіса – повернули назад.

- Тобто, ми їх обдурили?- питаю з полегшенням.

- Так, наші перестороги не були марними. Ми виграли не лише час, але й приховали ваше дійсне місцезнаходження. Аво, я повірив вашим з Девіном словам. Інакше не повернувся б з Мірганом сюди, а залишився у столиці, як і планував.

- Це справді так, Аво, - каже Мірган. – І я зовсім не легковажу твоєю безпекою. Тому і хочу залишити тебе тут.

- Без мене ти нічого не доведеш. Сінна залишиться в його руках. І коли ти нарешті поїдеш – Кертіс вичекає і просто зробить те, що хотів. Він може почекати і рік, і два. Хоча навряд чи знадобиться аж стільки.

- Леді Ава має рацію. – несподівано втручається Девін. – Кертіса потрібно спровокувати. Але це має бути абсолютно безпечно і продумано.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍