Ана-Марія Еріш - Серце вовка, Ана-Марія Еріш

Поступово її образ починав танути, і я не розуміла, що відбувається. Я все гірше чула її. Але не хотілося звідси йти. Я маю ще трохи поговорити з мамою.                                                                           

- Каталіно, тобі вже час. - розібрала я. - Пам'ятай, що я завжди буду поряд. Ми з татом тебе дуже сильно любимо.                                                                                                                                        

Однак більше я вже нічого не почула, адже темрява почала поглинати образ Діани. З одного боку я мала б радіти, що повертаюся у свідомість. А от з іншого...