Черемшина Марко - Новели, Черемшина Марко

на припадку, похибки - на помилки, письмовця - на письменника; змінено порядок слів: «коли лишень для будучого розвитку єго таланту обставини сприятимуть» - на «коли лише обставини сприятимуть будучому розвиткові його таланту». Трапляються у цьому виданні і зміщення цілих речень, що приводить до викривлення змісту. В закінченні оповідання «За мачуху молоденьку...» речення «З-під ліжників фуркнула біла челядина» перенесено на інше місце, після слів «Грим раз, грим єще раз, грим по третому разі». Складається, таким чином, враження, ніби син убив не лише батька, а й мачуху.

Текстологічні недогляди зустрічаються і в післявоєнних радянських виданнях - Вибрані оповідання. К.- Х., Укрдержвидав, 1945; Вибрані твори. К., Держлітвидав України, 1949; Вибрані твори. Ужгород, Книжково-журнальне видавництво, 1952, підготовлених за збірками «Карби», «Село вигибає» і «Верховина».

Добре упорядкованим і найповнішим з усіх післявоєнних видань творів Марка Черемшини є видана в серії «Систематизоване видання кращих творів української дожовтневої літератури» збірка: Черемшина Марко. Твори. К., 1960. 458 с. Упорядкування О. С. Романця та Н. В. Семанюк. Вступна стаття та примітки О. С. Романця. Упорядники підготували тексти за першодруками, звірили їх з автографами, у мовноправописному оформленні текстів дотримувалися правил, визначених ще при підготовці збірки «Село вигибає» (1925) і доповнених у післявоєнних виданнях. Проте і в цьому виданні трапляються хибно прочитані слова: просто зам. прото (с. 16), потреби зам. треби (68), розумієш зам. розумно (80), смага зам. смола (103), премолода зам. примолода, засмалене зам. засмолене (243), скалевими зам. сталевими (132), петлі зам. нетлі (146), цупко зам. ціпко (158), лисиця зам. ласиця (161), задавили зам. завадили (172), зорі зам. зворі (268), терени зам. тереми (283), нашої зам. нової (283), сповнила зам. сповенила (284), заскочила зам. закосичила (285) та ін. Допускається й відхилення від автографа в бік літературної мови, а в мові персонажів у бік діалекту (як - єк, що - шо, її - єї, ся - си).

За цим виданням підготовлено ще кілька книг: Черемшина Марко. Вибрані твори. Вступна стаття та прим. О. С. Романця. К., Держлітвидав України, 1962. 290 с.; Черемшина Марко. Карби. Вступна стаття О. Засенка. К., «Дніпро», 1968, 208 с. («Шкільна бібліотека»); Черемшина Марко. Карби. К., «Дніпро», 1974, 214 с.

До 100-річчя з дня народження Марка Черемшини видавництво «Наукова думка» випустило у 1974 р. нове, найповніше радянське зібрання творів письменника: Черемшина Марко. Твори в двох томах. К., «Наукова думка», 1974. Том перший, 335 с., том другий, 303 с. Редакційна колегія: О. Є. Засенко (голова), О. В. Мишанич, Ф. П. Погребенник. Вступна стаття О. Є. Засенка. Упорядкування та примітки О. В. Мишанича. Перший том містить художні твори - оповідання і новели із збірок і циклів «Карби», «Село за війни», «Верховина» і «Парасочка». У другому томі зібрано посвяти Василеві Стефанику, ранні оповідання, поезію, художні переклади, літературно-критичні виступи, спогади, автобіографію, уривки і незакінчені твори, листи. Тексти для цього видання підготовлено за авторитетними прижиттєвими виданнями, звірено з чистовими й чорновими автографами, а також авторськими машинописними копіями. Це видання покладено в основу і цього однотомника (жанрово-тематичний розподіл, мовноправописне оформлення текстів, коментування, пояснення слів). Внесено лише окремі доповнення, уточнення, виправлення. Тексти наново звірено з автографами і першодруками.

Важливе значення для встановлення основного тексту творів Марка Черемшини мають автографи. Архів письменника зберігся порівняно добре, не розшукані, а може, й загинули лише автографи ранніх творів Марка Черемшини - поезій в прозі, літературно-критичних виступів, частини оповідань із збірки «Карби», листування. В архіві І. Франка у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (далі: ІЛ) збереглося кілька автографів оповідань збірки «Карби», надісланих до редакції ЛНВ - «Святий Николай у гарті» (уривки), «Грушка», «Лік», «Основини», «Більмо», «На боже». Незначні мовні правки, зроблені І. Франком, Марко Черемшина прийняв беззастережно.

Автографи творів 1914-1927 рр. збереглися майже всі. Писав свої оповідання Марко Черемшина, як правило, на стандартних аркушах паперу великого формату 34х21 см. Почерк чорновиків іноді дуже нерозбірливий, є численні виправлення, вставки. Потім готовий твір переписувався на чистовик - акуратним почерком із дуже незначними правками супроти чорновика. З чистовика робилося кілька машинописних копій. У машинописних копіях рукою автора виправлено помилки. Своє літературне ім’я «Марко Черемшина» письменник на таких копіях вписував від руки на першій сторінці. До редакцій журналів він подавав або чистовий автограф, або одну з таких авторських машинописних копій.

Після смерті Марка Черемшини частина його архіву, згідно із заповітом письменника, перейшла до В. Стефаника. Виконавцем цього заповіту став син письменника С. Стефаник. 4 травня 1927 р. В. Стефаник склав список рукописів, переданих йому дружиною Марка Черемшини Н. В. Семанюк. Ось цей документ, що зберігається в ІЛ, ф. XII, № 22:

 

«Дня 4 мая 1927 р.

3-го мая дня передала мені пані Наталія Семанюкова, вдова по Іванові Семанюкові, скрипти Марка Черемшини, як слідує на обгортці Стефаникові Сем[енові] червоним олівцем:

«Фрагменти споминів про Івана Франка». Бруліон і машиновий відпис. «Писанки». Бруліон і власноручний чистопис. «Марічку головка болить». Бруліон, машиновий відпис і фейлетон з «Українського голосу» в Перемишлі, де половина цего оповідання надрукована. «На Івана, на Купала». Надруковане з фотографією Марка Черемшини. «Коляда». Бруліон, фейлетон «Громадського голосу» цего нарису і лист від редакції цієї газети. «Сокіл» (Коляда). Бруліон, витинок з