Рік Рірдан - Зниклий герой, Рік Рірдан

ж? — зітхнув Мідас. — За декілька років після випадку із золотим дотиком я судив музичне змагання між Аполлоном та Паном і оголосив Пана переможцем. Аполлон, цей скиглій і невдаха, сказав, що в мене, певно, віслячі вуха. Такою була моя винагорода за чесність. Я намагався тримати ці вуха в таємниці. Про них знав лише мій перукар, але він не втримався і все розповів усім. — Мідас вказав на ще одну золоту статую — лисого чоловіка в тозі з ножицями в руках. — Це він. Більше він нікому не розголосить чужих таємниць.

Цар посміхнувся. Раптом він уже не здавався Джейсону невинним старим у халаті. Його очі весело блищали — це був погляд божевільного, який знав, що він божевільний, приймав це і навіть насолоджувався цим.

— Так, золото можна використовувати з різною метою. Гадаю, тому мене повернули, еге ж, Літе? Щоб фінансувати нашу покровительку?

Літ кивнув.

— Через це, і через мій меч.

Джейсон глянув на друзів. Раптом повітря в кімнаті наче охололо..

— Тож у вас є покровителька, — сказав Джейсон. — Ви служите велетням.

Цар Мідас зневажливо змахнув рукою.

— Ну, мені, авжеж, особисто немає діла до велетнів. Але навіть надприродному війську потрібно платити. Я у великому боргу перед своєю покровителькою. Я намагався це пояснити попередній групі, що сюди проникла, але вони виявились дуже недружелюбними. Цілковито відмовлялися співпрацювати.

Джейсон сунув руку в кишеню і дістав свою золоту монету.

— Попередня група?

— Мисливиці, — буркнув Літ. — Бісові дівчиська Артеміди.

Джейсон відчув, як по спині пройшлась електрична іскра — у прямому сенсі іскра. Він відчув горілий запах, наче щойно розплавив кілька пружин у дивані.

Його сестра була тут.

— Коли? — випалив він. — Що сталося?

Літ знизав плечима.

— Кілька днів тому. Мені не пощастило їх убити, на жаль. Вони шукали якихось лихих вовків чи щось таке. Казали, що йдуть по сліду, який веде на захід. Зниклий напівбог... не можу пригадати.

«Персі Джексон», — подумав Джейсон. Аннабет згадувала, що мисливиці його шукають. І уві сні про зруйнований будинок серед секвой він чув, як вили ворожі вовки. Гера назвала їх своїми наглядачами. Усе це мусило бути якось пов’язано.

Мідас почухав свої ослячі вуха.

— Дуже неприємні юні панночки ці мисливиці, — пригадав він. — Цілковито відмовлялись перетворюватися на золото. Більшу частину он тієї захисної системи на подвір’ї я встановив, щоб запобігти подібним випадкам. Я не маю часу на несерйозних вкладників.

Джейсон обережно підвівся і глянув на друзів. Вони зрозуміли натяк.

— Що ж, — промовила Пайпер із силуваною усмішкою. — Добре погостили. Та час повертатися до буденного життя. Дякую за золотий рюкзак.

— Ох, але ви не можете піти! — сказав Мідас. — Я знаю, що ви не серйозні вкладники, але то пусте! Я мушу оновити свою колекцію.

Літ холоднокровно посміхнувся. Цар підвівся, і Лео та Пайпер відсахнулись від нього.

— Не хвилюйтесь, — заспокоїв їх цар. — Ви не мусите перетворюватися на золото. Я всім своїм гостям даю можливість обирати: приєднатись до моєї колекції або померти від руки Літієрса. Та мене влаштує будь- який варіант.

Пайпер сказала:

— Ваша величносте, ви не можете...

Швидше ніж був здатен будь-який старий, Мідас кинувся до Пайпер і схопив її за зап’ясток.

— Ні! — крикнув Джейсон.

Та золотий іній уже вкривав Пайпер, і за мить вона перетворилась на блискучу статую. Лео спробував викликати вогонь, та він забув, що його сила не працювала. Мідас торкнувся його руки, і Лео перетворився на твердий метал.

Джейсон був настільки наляканим, що не міг поворухнутись. Його друзів... просто не стало. І він не здатен був цьому перешкодити.

Мідас винувато посміхнувся.

— Боюсь, золото б’є вогонь. — Він обвів рукою золоті штори і меблі навколо себе. — У цій кімнаті моя сила глушить усі інші: і вогонь... і навіть чаромовство. Що ж мені залишається забрати лише один трофей.

— Хедж! — крикнув Джейсон. — Тут потрібна допомога!

Та цього разу сатир не з’явився. «Цікаво, підстрелили його лазери чи він сидить зараз на дні якоїсь пастки?» — подумав Джейсон.

Мідас хіхікнув.

— Нема козла, що тебе врятує? Сумно. Але не хвилюйся, хлопче. Насправді це не боляче. Можеш у Літа запитати.

У Джейсона виникла ідея.

— Я обираю бій. Ви говорили, що я можу обрати бій з Літом.

Дещо розчарований, Мідас знизав плечима.

— Я говорив, що ти можеш померти в бою з Літом. Однак, авжеж, якщо бажаєш.

Цар відійшов, і Літ здійняв свій меч.

— Буде весело, — сказав Літ. — Я Жнець людський.

— Ну вперед, кукурудзнику! — Джейсон викликав свою зброю. Цього разу вона з’явилась у формі списа, і Джейсон зрадів, бо він довший.

— О, золота зброя! — промовив Мідас. — Дуже мило.

Літ кинувся в атаку.

Хлопчина був спритним. Він рубав наліво й направо, і Джейсону ледве вдавалось ухилятися від ударів. Голова Джейсона активно працювала — він аналізував схеми, вивчав Літів стиль, що цілковито складався з нападів, жодного захисту.

Джейсон контратакував, ухилився вбік і блокував удар. Літ, здавалось, був вражений, що його опонент досі живий.

— Що це за стиль? — проричав Літ. — Ти б’єшся не як грек.

— Підготовка легіонера, — сказав Джейсон, хоч і непевен був, звідки це знає. — Це римський стиль.

— Римський? — Літ знову ударив, а Джейсон відхилив його меч. — Що таке римський?

— Термінові новини, — відповів Джейсон. — Поки ти був мертвим, Рим переміг Грецію. І створив найвелич- нішу імперію всіх часів.

— Бути цього не може, — сказав Літ. — Ніколи про них не чув.

Джейсон обернувся на одній п’ятці, ляснув Літа в груди тупим кінцем списа і відкинув його до трону Мідаса.

— Ох, дорогенький, — промовив Мідас. — Літе?

— Усе добре, — буркнув Літ.

— Допомогли б ви йому підвестись, — сказав Джейсон.

Літ закричав:

— Тату, ні!

Запізно. Мідас поклав руку