Крістофер Баклі - Майстер реліквій

Лютер не вижив би без Фрідріха, який, за іронією долі, залишався відданим католиком навіть тоді, коли його захист Лютера призвів до катастрофічного розриву із Римом. Укритий від могутніх ворогів, Лютер продовжував агресивно пропагувати Реформацію. Переховуючись у замку Фрідріха у Вартбурзі, він переклав Новий Заповіт німецькою мовою, а пізніше завершив переклад усієї Біблії простою, емоційно насиченою мовою. Багато вчених вважають цей переклад основою сучасної німецької мови. Лукас Кранах, двірський живописець Фрідріха, був свідком на весіллі Лютера і колишньої монахині Катаріни фон Бора у 1525 році. Помер Лютер у 1546 році, одруженим, гладким і, здається, щасливим. Але після його смерті на Європу чекало століття релігійних війн.

Фрідріх III Мудрий, курфюрст Саксонії, припинив збирати свою колекцію реліквій десь у 1520 році. Реформація, започаткована викладачем його університету Мартіном Лютером, підірвала всенародну віру в їх цілющу силу. З 19 013 реліквій, що йому належали, до сьогодні збереглася тільки одна: кришталевий келих, цінний не через приналежність до якогось святого, а через те, що це був подарунок онука Фрідріха Мартіну Лютеру. Фрідріх помер у 1525 році. Він похований у Віттенберзькій замковій церкві, чиї двері Лютер використав, щоб уперше викласти найвагоміші тези Реформації.

Парацельс, чиє справжнє ім'я Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгайм, був у медицині тим, чим Лютер у справах релігії, — бунтарем і революціонером. Він зрікся більшості догм традиційної медицини на користь природних засобів. Парацельс постійно казав, що у мистецтві зцілення більшому навчився від катів, циган, ворожок, солдатів і шинкарів, ніж від тих медиків-схоластів, що посідали кафедри у провідних університетах Європи. Він багато подорожував арабським Сходом, звідти уперше привіз на Захід опій, навчився розчиняти його інгредієнти у винному спирті і розробив знеболювальні ліки, що отримали назву ладанум. До Парацельсового ладануму, окрім витягу з опію, входили товчені перлини, мускус та бурштин. Тож його можна вважати батьком сучасної анестезіології. Також Парацельс створив перший у світі ефективний засіб від сифілісу на основі ртутних сполук, описав силікоз шахтарів, який до цього вважався впливом гірських духів, і започаткував сучасну психіатрію. Помер у Зальцбурзі 1541 року.

Альбрехт Бранденбурзький, курфюрст Священної Римської імперії, архієпископ Магдебурга і кардинал Майнца, продовжував торгувати індульгенціями. Саме через це з'явилися уславлені дев'яносто п'ять тезисів Лютера і почалась протестантська Реформація. Незабаром унаслідок реформ Лютера ринок індульгенцій обвалився, разом із тим почався загальний занепад римо-католицької церкви в Німеччині і всій Північній Європі. Альбрехт помер у 1545 році, залишивши у спадок купу боргів банку Якоба Фуггера.

Йоганн Тецель, домініканський монах, що його Альбрехт призначив керівником у справі торгівлі індульгенціями, потрапив у неласку і був звинувачений в шахрайстві і марнотратстві. Він відійшов у монастир у Лейпцигу, де помер у 1519 році. Незадовго до смерті він отримав листа від Мартіна Лютера, де мова йшла про можливість звільнення його від відповідальності за торгівлю індульгенціями на підставі того, що ці діяння вершилися за наказом вищих церковних органів.

Альбрехт Дюрер, найвидатніший художник Німеччини, помер у Нюрнберзі в 1528 році у віці п'ятдесяти шести років від ускладнень після перенесеної малярії. Він лишив спадок у розмірі 6874 флорини, це була на той час значна сума. Дюрер написав останній портрет кардинала Майнцького, на якому Альбрехт, як кажуть, був дуже схожий на персонажа з іншої картини Дюрера: юдейського первосвященика Каяфу, який засудив Христа на смерть.

Немає ніяких офіційних свідоцтв про колишнього майстра реліквій Фрідріха Саксонського і Альбрехта Майнцького, який носив ім'я Дісмас. Єдиним доказом його існування є простий камінь на лютеранському кладовищі у гірському селі Мюррен, що в Швейцарії. На ньому написано:

DISMAS • MAGDA

MDXXXI • MDXXXIII

heute wirst du mit mir im paradiese

Останній рядок напису — з Лютерівського перекладу Нового Заповіту. Він означає: «Сьогодні зустріну тебе в раю».

Додаток

Витяг із «Докладу про результати роботи комісії з дослідження плащаниці Папи Лева (КДППЛ)»

• Параметри людини, чиє зображення відбито на плащаниці: зріст — 177,8 см; вага — до 79,3 кг; приблизний вік — 45 років. (Для порівняння: приблизний вік людини, зображеної на Туринській плащаниці — 33 роки).

• Кров на плащаниці людська, складається з п'яти різних типів (І+, І—, II+, II—, III+); негативний вміст білірубіну вказує на малоймовірність того, що ці люди зазнали стресу чи тортур (таких, як побиття, бичування, розп'яття і т. ін.).

• В ділянці ран (чоло, плесна, груди, ступні) виявлена 21 органічна сполука, що зазвичай присутні в яєчному жовтку, також оцет, біле вино та пігмент кіновар.

• Протеолітична отрута, знайдена в крові, такого ж типу, як у звичайної європейської гадюки (Vipera berus).

• На зображенні тіла знайдені натрій, калій, кальцій та магній у пропорціях, що відповідають потовим виділенням з рівнем pH 5,2–5,4.

• Аналіз ділянки повік показав, що зображення на них співпадають із контурами римської монети сестерцій, що чеканилася у І столітті від Різдва Христового.

• Лляне полотно зі співвідношенням сторін три до одного і плетінням «риб'яча кістка» відповідає типу tunica inconsutilis — безшовної туніки; у Туринської плащаниці ідентичний тип; вірогідне походження — Палестина.

• 47 різноманітних видів рослинного пилку знайдено на плащаниці, серед них шість галофітів з пустелі Негев. Примітка: у зовнішніх складках плащаниці знайдені залишки алкалоїдів Papaver somniferum (опійного маку).

• Рентгенівські дослідження, спектроскопія, термографія та мікрофотографія підтвердили, що погребальне полотно просякнуте потом і кров'ю.

Радіовуглецевий аналіз полотна засвідчив, що плащаницю було зроблено між 1100 і 1240 роками від Різдва Христового. (Примітка: радіовуглецевий аналіз Туринської плащаниці вказує на інтервал між 1260 та 1390 роками від Різдва Христового. Тобто плащаниця Лева з'явилася раніше Туринської). Під час фотодослідження плащаниці Лева була помічена подібність чоловіка, зображеного на ній, і автопортретом (1500 рік) німецького художника Альбрехта Дюрера (бл. 1500 р.). Дослідники не змогли достовірно встановити місцезнаходження Дюрера в період з лютого по червень 1519 року. Плащаниця з Шамбері останній раз була виставлена для показу паломникам четвертого травня 1519 року. Часові рамки спірні, але збіг не може не зацікавити. Втім, комісія наголошує, що не може висказати свою позицію стосовно плащаниці Лева, чиє походження навіть після наукових та історичних досліджень залишається таємницею, одному Богу відомою.

З повагою,

Сільвестр Пранг, S. J.

AMDG