Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

     У гаражі будинку ми сіли у флаєрі служби безпеки. Зараз щойно латочка, встановлена Лікою, відпрацює своє, то одразу поміняються на станції коди безпеки. Все-таки полковник був не останньою особою в службі безпеки.

    Тож ми вирішили поспішити. У нас було близько п'яти хвилин до того, як станція в автоматичному режимі заблокує сектор на добу з місцем смерті полковника.  Спеціально, для проведення розслідування, а тому ми поспішали, поки діяли коди доступу полковника.

     Керувала флаєром Ліка, причому пілотувала вона ним у режимі форсажу. Цей режим зазвичай заблокований на всіх флаєрах, і лише на службових машинах силовиків можна зняти всі обмеження з реактора.

     У такому режимі він працював на забій, але й видавав утричі більше енергії. Тож за п'ять хвилин ми були біля шлюзу, що веде на нашу яхту. Ще в польоті Ліка зв'язалася з диспетчером і запросила коридор для старту яхти. 

    Зараз ще діяв дозвіл, виданий керівництвом, а тому ми поспішали покинути станцію. Тільки-но стане відомо про смерть високопоставленого співробітника служби безпеки, як ШІ заборонить усі вильоти, і навіть у ручному режимі не вийде покинути станцію.

     У деяких ситуаціях ШІ перестає звертати увагу на команди ззовні без спеціального коду. А його знають лише власники станції та виробники. Ні ті, ні інші на станції не були присутні, тож станція на досить довгий період перейде на автономний режим функціонування.

     Ми встигли буквально в останню секунду. Коли вже відшвартувалися від станції піднялася тривога. Усе тепер покинути станцію пристикованим кораблям до завершення розслідування неможливо.

    Нам навіть наказали повернутися, але це була вже не законна вимога, а тому апелюючи екстериторіальністю приватних космічних суден, ми віддалилися на безпечну відстань і розпочали розгін для відкриття гіпервікна. 

      Чому нас не затримали? А тому, що станція дипломатична й ШІ доводиться дотримуватися чітко міжнародного права. Примус підданих іншої держави до стикування за відсутності поважних причин може стати приводом для війни. 

       Звісно, це винятково малоймовірно, але ШІ не мав права ризикувати. Тим паче до цього на нас поширювався режим повної підтримки активований керівництвом станції.

     На борту яхти я вирушив одразу виводити яхту з системи. Адже заборона ШІ на кораблі не поширювалася, а тому якщо захочуть то нас цілком можуть загнати на військових кораблях.

    Поки я розраховував наш маршрут назад у безіменну систему до Франка, Ліка займалася тим, що розряджала дезінтегратор. За її словами це дуже рідкісна зброя і дуже дорога при цьому. Цей не особливо сильний дезінтегратор коштував близько двадцяти мільйонів кредитів. Тож зараз я не можу уявити, чому мене не прикопали на "Геренті" коли підозрювали у володінні такою потужною зброєю.

     Хлопці сортували наші трофеї. І вони склали дуже пристойну суму тільки в знеособлених чипах. І якщо охорона полковника збагатила нас лише на сто одну тисячу кредитів, то ось зі схованки Ліка витягнула два знеособлених чіпи на півтора мільйона сумарно.

     Але найголовніша цінність була в інформаційних кристалах. Там була записана дуже важлива інформація, що стосувалася корпократії Ралж. Коли Ліка пізніше підійшла і прочитала матеріали, то тільки вимовила.

     —  У нас нічого немає,- подивившись серйозно кожному в очі вимовила вона,- Тут така інформація, що якщо вона спливе, нас шукатимуть по всій Співдружності. Полковник збирав інформацію щодо всіх торговельних операцій, які відбувалися на борту станції, як законних, так і повністю нелегальних.

     —  Що там такого є? -- запитав я.

   —  Наприклад, одна корпорація з засновників корпократії щомісяця купує аграфів. І що найцікавіше, продають їх самі аграфи, вони в такий спосіб позбуваються конкурентів... -промовила Ліка, - Самі розумієте, за таку інформацію можуть вирізати не одну тисячу людей.

   —  Я гадаю, вам слід забути про цю інформацію,- сказав я.

    —  Тож так думаю,- підтримав мене Ріг.

    —  До речі, наступна поставка аграфів буде через двадцять шість днів у цій системі,- показала Ліка нам.

    —   Навіщо ти нам це показала? -- запитав Невіс.

    —  Щоб і у вас поболіла голова.- усміхнулася вона.

    —  Спасибі,- із сарказмом відповіли ми.

    А нам належало ще летіти кілька днів до Франка для закінчення нашого прийому в організацію і отримання статусу ордена. У час, що звільнився, ми вирішили зайнятися навчанням.

    Я зажадав базу знань, пов'язану з сучасними комп'ютерними технологіями. Я хотів розбиратися як і що працює, а не просто знати, що необхідно клацнути тут і вийде необхідний результат.

    Обговорювати подальші плани вирішили вже після отримання офіційного статусу мисливця за головами. Але судячи з того, що я бачу, хлопці зовсім не проти подібної роботи, як власне і я.

   Не особливо складна робота, а ми стали багатшими на кілька мільйонів кредитів. Думаю знайти щось подібне з таким заробітком буде вельми не просто. Та й відстрілювати мерзотників я не проти. Як сказала Ліка, ми маємо право відмовлятися від прийняття деяких замовлень. Тож брати завдання на чесних людей ніхто нас не змушує.