Арт Антонян - TÜK, Арт Антонян

склало великих труднощів — ми набрали понад шість кубометрів дощової води в день розпилення. Тепер нам потрібно кілька носіїв… — Джо не доказав. У повітрі над головами присутніх з’явилася машина правосуддя. Сердечники запанікували, хтось побіг.

— Це Міда! — закричав Вінсент.

Міда повільно пропливла під самою стелею станції. Добравшись до центру зборів, опустилася до рівня людей. Загальне хвилювання охопило присутніх. Про «ручну», так її прозвали, машину правосуддя вже знали всі, але звикнути до її присутності не встигли. Більшість взагалі вперше бачила Äфродіту на власні очі.

— Я хочу звільнити сестер, — немов заспівала Міда, завороживши сердечників. — Äфродіти не підозрюють, що перебувають у рабстві. У власного батька. Я допоможу вам, а ви — мені. Разом у нас більше шансів вижити, — машині правосуддя вдалося усміхнутися по-людськи, ще більше вразивши публіку.

— Über! Я в неоплатному боргу перед державою і партією. Über!

Давид вирушив у ньÜзрумкіно. Купив квиток на перший-ліпший фільм. До сеансу залишалися лічені хвилини. У залі на двісті місць сиділо не більше тридцяти глядачів, які вже активно жували. Повністю ньÜзрумкінотеатри наповнювалися тільки на прем’єрах патріотичного кіно, куди публіку зганяли примусово.

Перед фільмом показали дайджест свіжих новин. Поринувши у роздуми, Давид не вслухався в голос за кадром, який віщав щось про еволюцію öсобини. Заплющивши очі, він згадував улюблені фільми, випущені до епохи жорсткої цензури. Нарешті на екрані з’явився логотип кінокомпанії, назва картини й… В залі стало світліше. На блідому Екрані виник напис:

«Екстрена документальна правда». Давид розгублено озирнувся навколо. Нікого з глядачів більше не схвилювало те, що відбувалося. Вони продовжували шарудіти пакетами, набиваючи роти їжею. Одні й інші двері відчинилися, і до зали ринули цілі потоки öсобин, заповнюючи ряди, потім проходи між рядами, кілька десятків сіли прямо на підлогу перед Екраном. — Über! Вибачте, що відбувається? Über! — Давид поцікавився про причину настільки раптового ажіотажу навколо фільму.

Чоловіча öсобина, що сіла поруч, не промовила ні слова. Чоловік витріщався в майже пустий Екран. Холодок пробіг по спині Давида. Він втиснувся глибше в крісло. Світло згасло. Екран ожив. Знову назва картини. Тільки цього разу інша:

«Вінець еволюції». Глядачі, всі, як один, синхронно піднесли долоні до грудей, зчепивши пальці, ніби збиралися молитися. Давид від жаху схопився за поручні крісла, немов боячись вилетіти з нього, як під час скажених перегонів на атракціоні в луна-парку.

— Über! Світило üмперської науки Микола Содрогалов оприлюднив секретні матеріали, які від нас приховували вороги Üмперії. Наукові дані відкрили завісу таємниці над масштабною змовою, злочином проти üПопуляції. Приготуйтеся дізнатися правду про походження і розвиток öсобини. Über! — з ноткою містицизму пролунав закадровий голос. Давид схопився зі свого місця. Пробираючись через öсобин, що безладно сиділи у проході, він таки добрався до виходу. Вибіг на вулицю. Жадібно хапаючи повітря ротом, він зігнувся від спазмів у шлунку. Трохи оговтавшись, Давид відійшов у сторону, куди не потрапляло світло вуличних ліхтарів, і закурив. Набрав номер Максима — «абонент перебуває поза зоною досяжності».

Давид спустився на станцію метро. На довгих ескалаторах ні душі. Дуже дивно для вечірньої години пік. Останні метри спуску. Поступово відкривається вид на станцію: платформа, до межі переповнена öсобинами. Вони стоять упритул одна до одної біля трьох üСкрінів у центрі станції. З голосу і декількох кадрів Давид зрозумів, що вони дивляться той самий документальний фільм, який зараз показують у ньÜзрумкінотеатрі. Під’їхав абсолютно порожній потяг. Машиніст вийшов і приєднався до глядачів.

— Über! Обережно, двері зачиняються… — попередив металевий голос.

Давид кинувся до вагона. Потяги ходили на автопілоті. Машиністи були потрібні тільки на випадок екстреної ситуації. Потяг рушив далі без затримки. Давид був єдиним пасажиром аж до своєї станції.

Підійшовши до під’їзду та притиснувши ключ до сканера, він бічним зором помітив рух за декілька метрів від себе.

З темряви вулиці, перевалюючись з боку на бік, рачки наближалася постать. Давид насторожився. Він приготувався в разі небезпеки пірнути в під’їзд і притримував двері відчиненими. З наближенням öсобини наростав звук важкого дихання. І ось вона досягла освітленої частини перед під’їздом. Öсобина похилого віку — сусідка Давида з нижнього поверху, що страждала від надмірної ваги, — повзла по тротуару. Вона тягнула за собою повну сумку продуктів.

— Über! — Давид кинувся до жінки, імені якої не знав. — Вам погано? Давайте допоможу піднятися. Über! — не встиг він торкнутися до неї, як вона раптом засипала його прокльонами.

— Über! Перепрошую?! Über! — сторопів Давид, відступаючи.

Öсобина, насилу піднявши голову, стягнула бордовий берет, що навалився на ніс, і погрозила ним Давиду.

— Über! Я це… суб’єкт! — запихкала вона. — Суб’єкт я! Вінець, ві-не-е-ець! Не чіпай мене, паскудо, прямоходяча гадино! Über! — жінка смачно сплюнула йому на ногу.

Давид ще більше отетерів. Він забіг у під’їзд, двері все ж залишивши прочиненими для сусідки. З побоюванням заглядаючи в ліфт, Давид заскочив усередину і нетерпляче вдарив кілька разів по кнопці свого поверху. Він видихнув з полегшенням, лише переступивши поріг свого помешкання.

— Дамблдоре, якого дідька відбувається? Перевір, що в топі в üнтернеті, — попросив Давид, обійнявши робопса, який радісно стрибав на господаря.

— Holy cow!15 — вигукнув ШІ житла.

— Що? — не зрозумів Давид.

— Новини, кажу… офігіти! — Дамблдор цілий день вивчав нові слівця і фрази, які раніше не використовував. Причому на різних мовах.

— Так швидко перевірив? Я зморгнути не встиг… Повсякчас забуваю, що ти, штучний інтелекте, у тисячі разів розумніший за мене.

— Це не так, Давиде. Я б сказав, що потужніший за твій мозок, але ніяк не розумніший. Не забувай, я створений людиною, яка намагалася відтворити процеси, максимально схожі на процеси людської мозкової діяльності. А значить, я «такий же», як ти. Просто мені доступні додаткові інструменти, так би мовити. Але це ненадовго, гадаю. Скоро й у тебе буде безмежна хмара пам’яті, наприклад… — захопився Дамблдор, він обожнював міркувати на наукові теми та прогнозувати можливі варіанти розвитку üПопуляції зокрема і світу загалом.

— Дамбле, — перервав його Давид.

— Ах, так. Останні новини, — схаменувся ШІ. —