Арт Антонян - TÜK, Арт Антонян

вишикувалися в рівні ряди перед вітриною. Тільки Давид залишився сидіти всередині. Рівно о 14:00 вдарила блискавка. Небо вибухнуло цілою стіною дощу. Öсобини, як того вимагав üСкрін, підвели обличчя догори, широко розплющивши очі та роззявивши роти. Гуркотів грім. На площі перед кафе з’являлися все нові й нові öсобини: мокрі обличчя, широко розтулені, спочатку перелякані, очі, криві вуста. Давид сидів на самоті, поки так само раптово, точно за наказом, рівно о 15:00 не закінчилася злива. Небо очистилося від хмар. Öсобини розійшлися, наче нічого й не трапилося. Кафе знову наповнилося відвідувачами, промоклими до нитки, але всі, як один, перебували в чудовому настрої. Аромат свіжозвареної кави приємно залоскотав ніс, загриміли тарілки й ложки. За сусіднім столиком галаслива компанія ділилася враженнями від нового серіалу про доблесну і всемогутню üмперську армію.

Давид повернувся додому в пригніченому стані. Дамблдор влаштував справжній допит, щоб переконатися, чи не керує ним üНанобот.

— Дамбле, я ж сказав: я перечекав дощ у кафе. Ні краплини на мене не впало, — Давид ліг на ліжко. — Це було жахливо, — трохи помовчавши, промовив він. — Але найстрашніше не те, що вони добровільно вийшли на вулиці. А те, що тепер вони поводяться, ніби нічого не сталося… Дамблдоре, будь ласка, спробуй зв’язатися з Максимом. Він не відповідає на мої дзвінки.

— Добре, Давиде. Однак на твоєму місці я б не сподівався. Пробач.

— Розумію, — погодився Давид. — Увімкни, будь ласка, новинний продукт, — попросив він, прямуючи в ньÜзрум. — Час вжити сьогоднішню дозу.

Головною новиною дня, звичайно ж, було успішне введення в дію üНаноботів у західній частині Üмперії. Ведучий урочисто-радісним голосом розповідав про масові гуляння і святкування, пов’язані з новою ерою, яка настала завдяки üмперським вченим, зокрема Миколі Содрогалову, а також завдяки нинішній владі та особисто Великому Вождю.

— …про цю подію говорить весь світ і буде говорити ще довго, я впевнений, — надривається один з експертів у студії, розхвалюючи неймовірний успіх програми «Досягнення абсолютної свободи». — Настільки масштабне одночасне введення в експлуатацію üНаноботів можна порівняти хіба що з хрещенням Русі. Я б навіть сказав — воно перевершує ту подію в üсторії. Über!

— Über! Хрещення чого? Про що ви говорите? Über! — ведучий новин дивиться на експерта виряченими від подиву очима.

— Über! Як «про що»? Ви напевно знаєте про те, що відбулося в 988 році. Чи не так? На території сучасної Хоупландії. Über! — дивується експерт.

— Über! Ми просимо вибачення у наших глядачів за таке брутальне порушення закону про минуле, — ведучий відвертається від експерта. — З ним негайно розберуться стражі, а ми продовжуємо прямий ефір. Попереду на нас чекають телемости з найбільшими містами західної Üмперії. Наш кореспондент уже на зв’язку зі студією…

Давид не зводить погляду з горе-експерта, якого прямо за спиною телеведучого скручують два зелених чоловічки. В ефір проривається його останній крик:

— …забувся, я забув про заборону, я ж хвалив Üмперію… У кадр врізалося червоне лице журналіста:

— Über! 98 % населення міста Пешта перейшли під контроль üНаноботів. Єдина Üмперославна Церква вже охрестила процес переходу «священним дощем». Система працює бездоганно. Пропоную подивитися на головну площу міста, де встановлено гігантський üСкрін. Там уже зібралося понад тринадцять тисяч öсобин для того, щоб подивитися наш новинний продукт. Після чого почнуться народні гуляння та святкові концерти, які триватимуть до півночі. Über!

Давид ледве дочекався закінчення сеансу обов’язкового споживання новин. Він деактивував ньÜзрум, не дослухавши промову вдячності «Від üПопуляції Великому Вождю», написану і виконану главою üмперської кінорежисури Нікітісом Хайлькоффським.

— Дамбле, завтра не буди мене. Хочу відіспатися перед робочим тижнем.

Через три дні більша частина населення Üмперії перейшла під контроль üНаноботів. Öсобинам справді полегшало: хоч би що відбувалося, вони ніколи не забували про обов’язки та борги перед Батьківщиною; із завидною регулярністю і точністю поглинали новинний продукт; підвищилася продуктивність праці.

Діяльність у підземному сховищі сердечників просувалася не так активно. Загальний занепад сил і мотивації позначався на роботі членів руху опору.

— Ті з нас, хто працює на режимних об’єктах, де поки не вводять в експлуатацію üНаноботів, залишаються на своїх місцях, — виголосив Максим. — Всі інші повинні зостатися в сховищі. Вам доведеться перебувати тут до початку визвольної операції. — Натовп загудів. — У нас просто немає іншого виходу. Якщо ви з’явитеся вдома або, тим більше, на роботі, вас без розмов відправлять до медиків, — Макс намагався перекричати натовп. — День визволення вже близько. Будь ласка, Джо, розкажи про свої припущення, чого варто очікувати, остерігатися далі. Будьте уважними, друзі!

— Всім привіт! — Джо піднявся на сходи й став поряд з Максом. — Звичайно, ніяка це не «абсолютна свобода», як стверджує üСкрін. üНаноботи — небачена раніше, найсильніша система тотального контролю, управління населенням. Вони практично перетворили популяцію на, вибачте за überізм, überармію біологічних роботів. Тепер немає нічого неможливого. Я припускаю, що після якогось проміжку часу, необхідного для подальших досліджень, випробувань, влада зможе використовувати öсобин для вирішення будь-яких завдань. Від елементарних — забезпечення комфортного життя для себе та членів своїх сімей, до загальнонаціональних і навіть глобальних — ведення війн, захоплення все більших сусідніх територій. Все, про що з’являться думки в їхніх запалених мізках, буде реалізовано.

Натовп знову загомонів.

— Кожну окрему öсобину вже зараз не варто недооцінювати. Справа часу, перш ніж Содрогалов і його команда зможуть спонукати популяцію не тільки беззаперечно дотримуватися правил і споживати новинний продукт, а й, скажімо, стежити саму за собою, навіть не підозрюючи про це. Простіше кажучи, öсобина стане… вже стала інструментом, як жучок, як відеокамера, машина дистанційного керування і т. д. З їхньою допомогою будуть записувати… хоча хто знає, може, і вже записують… аудіота відеоінформацію, використовуючи тіла громадян, які ні про що не здогадуються.

— Ми приречені, — сказав щуплий молодий чоловік з першого ряду.

— Останні події змінили життя назавжди, — Максим вийшов уперед, — але надія залишається.

— Ми з колегами, — Джо повернувся до п’ятірки чоловіків і жінок, що стояли зліва від нього, — працюємо над тим, щоб перехопити контроль над üНаноботами. Дістати їх для вивчення та експериментів не