Сергій Бобрицький - Земля Не пухом. Історія одного геоманта, Сергій Бобрицький

– Стулися, еротична мрія сімейства дятлів!

– Грегор! Ти  чув це! Та що твій учень собі дозволяє?!!

– Хо-хоооооо! – Здавалося, в Леона зараз виростуть крила. Нарешті, він знайшов дещо що могло зачепити його ідейного ворога. – А що, Хісіку, а покажи-но дядечку Леону, де тебе дзьобав дятел?..

– Висер блискавковий, ти зараз в мене…

– Задовбали! – Гаркнув врешті-решт Грегор. В той же момент зі стелі лабораторії блискавично впали десятки лоз. Вони вмить опутали Леона Д’Альбон та поки ще маленького Хісс. – На двір! Там лайтеся! – Махнув рукою геомант.

І лози зі свистом злетіли догори, з розгону викидаючи двох сперечальників високо-високо, на внутрішній двір замку, через величеньку кротову нору, що саме з’явилася в стелі лабораторії.

– Як діти… Коли ж награються – не зрозуміло… – Похитав головою Грегор, а потім його увага знов зосередилася на найбільш мовчазному гості. – Гадаю, друже, тобі лишилося почекати ще трохи. Можливо, десь пару тижнів чи місяць. А потім ми обговоримо, так би мовити, умови співпраці та проживання.