Юлія Ройс - Дитина від тебе, босе, Юлія Ройс

Роблю ковток вина і пригортаюсь до Мирона. Не знаю чому, але мені постійно хочеться відчувати його присутність. Мабуть, я досі боюсь його втратити, хоч і розумію, що тепер ніхто і ніщо нас не розлучить. 

– Подивимось, що ж це за подарунок від Артура? – питає Мирон і дістає з кишені піджака той самий конверт.

– Давай, – погоджуюсь. – Дуже цікаво. 

Мирон відкриває його і дістає звідти квитки на літак… Дивлюсь на них розгублено, а тоді на самого Артура, котрий показує нам великий палець. 

– Схоже, твій друг подбав про наш медовий місяць, – хмикає Мирон. 

– Мальдіви? – читаю, куди ж нам доведеться летіти. 

– Не хочеш на берег океану? – дивується Мирон.

– З тобою хоч на край світу, – впевнено відповідаю. – Але у мене проект з командою запланований. Я не можу їх кинути.

– Тоді відкладемо подорож на тиждень-два. Не бачу проблеми, – говорить Мирон. – Я ж знаю, як ти гориш цією справою. 

– Дякую, – цілую Мирона сама і відправляю повітряний поцілунок Артуру, щоб знав – подарунок ми оцінили. 

Минуло два тижні

Мені подобається океан. Це райське місце буде снитися мені ночами. Шум хвиль і солоне повітря, що тріпоче волосся. Гарячий пісок під ногами. І сміх мого сина, коли Мирон заходить з ним у воду. 

Я спостерігаю за ними з берега та усміхаюсь. Богданчик великими оченятами роздивляється безкраїй океан, а Мирон стоїть по коліна у воді та показує сину цю красу. 

На цей відпочинок ми полетіли утрьох. Я просто не змогла залишити сина і полетіти так далеко. 

Тепер ми одна родина і всюди будемо разом. Мирон багато часу проводить з сином, носить його на руках, коли гуляємо берегом, і розповідає про все на світі. Байдуже, що Богданчик ще не розуміє його слів. Головне – це зв'язок який є між батьком та сином. А між ними він особливий. 

– Ми спати, – заявляє Мирон, ступаючи на терасу нашого будинку. – Схоже, нам принц втомився. 

Наче на підтвердження слів тата, Богданчик позіхає і робить це шалено мило. Я забираю його і несу у спальню. Переодягаю, змінюю підгузок і вкладаю в ліжечко. На цьому острові синочок засинає в рекордні терміни. Не встигаю навіть оглянутись, а він вже солодко спить. 

– Я приготував нам ванну, – Мирон з’являється у мене за спиною і цілує в плече. – Думаю, нам також не завадить розслабитись. 

– Чудова ідея, – кажу і розвертаюсь в кільці його рук. – Я скучила за твоїми поцілунками.

– Серйозно? – вдає, що дивується. – Так я наче цілував тебе зранку.

– Ну… це ще зранку було. Кілька годин минуло… 

Мирон більше не слухає. Піднімає мене на руки й цілує так, що всі претензії одразу ж відпадають. 

Коли удвох лягаємо у ванну, спираюсь спиною на груди чоловіка, а він робить мені масаж плечей. Прикриваю очі й мало не муркочу від задоволення. Таке враження, що я дійсно в раю. 

– Скажи, що так буде завжди, – шепочу.

– Так буде завжди, Ясю. Даю тобі слово, – відповідає. – Віриш мені?

– Вірю, – кажу впевнено. – І кохаю дуже сильно.

– І я тебе. До нестями.

Дякую за підтримку, найкращі читачі) Мирон та Яся здобули одне одного і змогли вибороти своє кохання. Щиро дякую за ваші теплі та надихаючі слова, мені дуже приємно. Запрошую до прочитання моєї нової книги - "Одна ніч з тобою". Це книга про Артура, друга Ясі. Приєднуйтесь, буде цікаво, книга уже доступна на сайті. 

Зробити по максимуму божевільних речей – це про мене! Провести ніч з іншим на зло нареченому, який мені зрадив – зроблено! Втекти від того ж нареченого в іншу країну, тому що для батька головне спільний бізнес і в зраді він нічого поганого не бачить – так і зробила!

І тут все начебто налагоджується. Я готова розпочати нове життя. Але… завжди є це “але”...

Я дізнаюсь, що вагітна і майбутній татусь – не мій колишній наречений, а той красень з клубу. За сумісництвом ще й мій бос. І як зізнатися йому у цьому, якщо він і думки не припускає, що ми провели разом ніч, а тепер у нас буде дитина?

Кінець