Володимир Худенко - Olya_#1

— Ел Марш? — рівно вивів Янек.

— А хто питає? — чолов’яга кинув на Янека недоброзичливий погляд.

— Ми від Кейсі, — одповів той.

— То й що? — здвигнув плечима чоловік.

— Вам знайома ця дівчинка?

Янек показав чолов’язі фотознімок із поляроїда — усміхнене смагляве дівча.

— Вперше бачу, — розвів руками той, кого Янек назвав Елом.

— Що тут сталося в шістдесятих?

— Мене тоді тут ще не було.

— Ви працюєте на росіян?

— Я працюю на себе.

Ел постукав пальцем по напису «Al's Diner» на своєму картузі.

— Що вам відомо про маяк?

— Послухайте…

Ел важко видихнув і всівся за столик, недбало кинув на нього ганчірку.

— Послухайте, у вас нічого не вийде.

— Маяк, — рівно повторив Янек.

Ел мовчав.

— Слухай, ти…

Джош відвів руку назад і немов щось дістав із-за спини, але Янек різким рухом спинив його руку.

— Маяк, — повторив він рівно.

— Ось…

Ел відірвав шматок серветки і добув немов звідкись із-під картуза кулькову ручку — щось почав виводити.

— Це код виклику батисфери. Але у вас нічого не вийде. У мене не вийшло…

— Ви були там? — спитав Янек.

— Я звідти втік. І більше туди не повернусь.

Янек забрав у чоловіка обривок серветки і коротко зиркнув на Олю з Максом.

— Навіщо їм діти? — спитав у Ела.

Але той не відповів, а лиш коротко засміявся.

За тим він вивів їх із кафе і зачинив за ними двері. За тим вглядівся в вікно — в розмиті червоні плямки габаритних вогнів їхньої старенької «Шевроле-нова» 77-го року, в безперервні патьоки дощу, в спалахи над далеким океаном.

Зітхнув і потягнув носом повітря. І тут же здригнувся, заціпенів. Йому в ніздрі вдарив різкий відразливий рибний сморід.

— Що?.. — пролопотів він розгублено. — Чому?.. Я ж…

Він злякано обернувся, але в ту ж хвилю світло в забігайлівці померкло, замиготіло.

Самі завивання вітру, дрижання скла, стукіт зливи…

І цей неможливий нудотний запах!..

— Я ж зробив усе, як ви просили!..

Раптовий спалах освітив безлюдну, понуру Мейн-стріт. Старезні в’язи колихнулись, зчинились на мить пазуристими лапами та й потонули у тьмі. Вікна миршавої забігайлівки остаточно згасли, а неонова вивіска заіскрилась.

Гухнула громовиця.

І мало б хто розчув у тому гуркоті пронизливий людський скрик…

Sea of Dreams (с)