Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар

Через п'ять хвилин вона змогла дістатися перших джерел сигналу про біологічні організми. Це виявилися жінки, кількадесят жінок, які лежали на солом'яних мішках. І всі вони були вагітними. Інші ж жінки, зважаючи на все, обслуговували їх. Оскільки сигнал у дрона під землею був слабкий, Каарла вирішила не ризикувати і наказала дрону повертатися.

—  Це треба припинити, ти бачила? Це жахливо. - вигукнула Маарі.

—  Каарло, що це? - Запитав Фіск.

— Це якась секта. Судячи з побаченого, нелегальна, - сказала Каарла, - Ми вирушаємо далі.

—  Ми просто так все залишимо? - обурено запитала Маарі.

—  А що ми можемо зробити? - Запитала Каарла, зло примружившись, - Ходімо і вб'ємо лідерів секти, а що робити з людьми? Зараз немає влади, яка могла подбати про них і зайнятися їхньою реабілітацією. Втрутимось і ми – уб'ємо їх усіх. Нині вони живі, у них є що є. Без лідерів секти вони здохнуть, ти бачила сама, вони не мають ініціативи. Ми повідомимо кому треба про них, але як би цинічно це не звучало, їм зараз краще бути там як рабам, ніж в інших місцях. Не забувай, зараз триває війна.

—  Каарло, спокійно, заспокойся, - сказав Фіск, - Ми згодні, але ти щось недомовляєш, дуже різко реагуєш. Тут є щось особисте.

—  Мозкотрах, - усміхнулася Каарла, - У мене подругу батьки в дитинстві забрали з собою в секту. Потім через десять років я дізналася, що вона померла, народжуючи чотирнадцяту дитину. Їй на той момент було лише двадцять три.

—  Виродки, - сказала Маарі з ненавистю.

— Виродки,— кивнула Каарла,— але зараз людям краще бути там. Якщо їх не вбили досі зіурги, то там безпечно. А тепер просто вирушаємо далі, я не хочу про це говорити, дрон уже повернувся.

Фіск вирішив не порушувати цю тему, бо бачив, що Каарлі вона була неприємна і сильно чіпляла її. Завдяки почуттю емоцій, Фіску стало простіше орієнтуватися в тому, що варто говорити, а що ні. Наступна доба пройшла досить одноманітно. Бронетранспортер повз дном річки у бік моря на автопілоті. Каарла зрідка контролювала його курс, не підпускаючи Фіска до управління, оскільки не довіряла йому. Маарі, Фіск і Нурі читали книжки на своїх комунікаторах, грали на них у ігри або просто розповідали різні історії. Іноді до цього приєднувалася і Каарла, розповідаючи про кумедні випадки на службі.

Щоправда, здебільшого вони не розуміли кумедності історії. У таких ситуаціях Каарла закочувала очі нагору і говорила, що іноді забуває, що спілкується з дітьми. Коли до затоки, в яку впадає річка, залишалося не більше кількох кілометрів, Каарла знову зупинила бронетранспортер, потім відправила дрон на розвідку. Тут, біля гирла річки, раніше розташовувалося курортне містечко.

І воно справді саме  тут розташовувалось. Саме містечко лежало в руїнах, що показувало, що раніше тут точилися дуже серйозні бої. Наразі людей у ​​містечку не було, натомість на центральній площі стояв інформаційний стенд, у якому повідомлялося, що місто евакуйовано, а ось куди – інформації не було. Але це й зрозуміло, не варто було привертати увагу зіургів до сховища, до якого евакуювали людей.

Щоправда, те, що людей у ​​місті не було, це було не зовсім правдою. На двадцятій хвилині польоту дрон зафіксував рух. Простеживши за джерелом, він виявив людину, яка зараз виводила з магазину спідеров новий гоночний спідер сьомого покоління. Мародери, варто було побачити їх Каарле, як та ледь зубами рипіти від злості не стала. Вона їх ненавиділа усією душею. Напевно, їх ненавиділи усі військові. Мародер був одягнений у десантний скафандр четвертого покоління, щоправда, із демонтованим плечовим плазмометом. Зі зброї у нього була лише гвинтівка, що висіла на спині в магнітному замку.

— Що робитимемо? — спитав Фіск.

—  Це не наша справа, - вимовила Каарла, ледве впоравшись із люттю, вона не була настільки злою, коли виявила секту.

— Простежимо за ним? Здамо командуванню про банду мародерів. Може, медальку отримаєш якусь, - запропонував Фіск, насправді йому було просто нудно, стільки часу їхати в замкненому просторі і нічого при цьому не робити, оскільки Каарла не допускала його до керування, це було дуже нудно.

— Гаразд, але просто простежимо. — сказала Каарла і направила дрон за слідом мародера.

—  Ти дивися, як розігнався, - свиснув Фіск. І було чому, спідер на висоті близько двох метрів від поверхні планети розвинув швидкість за три четверті від швидкості звуку. Лише інерційні компенсатори та щит дозволяли залишатися на ньому мародеру. - Хотів би на такому поганяти.

—  Іграшка, - хмикнув Нурі, - Надійности нуль, минулого сезону на такому ганяв Авсіль з команди "Мартен Гук", так він тричі на трасі ламався.

—  Хлопчики, тихіше, - попросила Маарі, в цей момент мародер став сповільнюватися, а незабаром і зовсім зупинився. Після цього зістрибнув зі спідера, і, озирнувшись на всі боки, на дистанційному управлінні направив уперед сам спідер. За мить спідер зник.

— У мародерів таке просунуте маскування? — здивувався Фіск.

—  Я тепер не впевнена, що це мародери, - сказала Каарла.

—  Вдалося пробитися через маскування? - Запитав хлопець.

— Видно лише слабке спотворення гравітаційного поля. Викиди негативно заряджених гравітонів. - сказала Каарла. - І тільки коли дрон наблизився на двадцять метрів.

—  Нас не виявлять? - запитала Маарі.

— Якщо не включатимуть активне сканування, то не повинні. А вони не включать, активні сканери легко ловляться здалеку, - сказала Каарла.

—  Простежимо? - Запитав Фіск.

—  Спробуємо, - сказала Каарла.

За кілька хвилин до транспорту під маскуванням прибули ще два спідери. Тільки вони були не новими, вони були старими та військовими модифікаціями. Ці солдати невідомої приналежності притягли із собою кілька малих контейнерів із емблемою нейромережі на них. Не треба було бути генієм, аби зрозуміти, що усередині. Саме в таких контейнерах перевозять бази знань між відділеннями нейромережі планетою. Те, що люди мародерили внизу, це факт, але чи були вони просто мародерами - незрозуміло. Їхній транспорт з маскуванням не був схожим на те, чим володіли зазвичай мардери. Це схоже, навпаки, на професійну техніку спецслужб.