Юрій Миколайович Щербак - Час смертохристів. Міражі 2077

нерозумною дитиною. Був у тій самій старенькій чорній рясі, що і в ЗЕКУ-116, і часто правою рукою торкався кипарисового хрестика.

Голова Ліги Устима Кармелюка відреагував з лютою переконаністю:

Тільки великою кров'ю можна змити ганьбу, в якій животіє Україна. Якщо вони не пожаліли цього старого пердуна, гетьмана, їхню людину, то кого ж вони пожаліють? Яке тут слово Христове... — махнув він рукою. — У нас є приблизно двісті тисяч бійців, готових виступити хоч сьогодні. Сформовані народні трибунали. Є зброя, хоча її недостатньо.

А яка ваша програма? — спитав Капрана Гайдук.

Програма? Суд Лінча для олігархів. Україна для українців. Вільна і незалежна.

А от коли я — напівукраїнець-напівполяк. Ви мене візьмете в свою Україну?

Пане генерале, все залежить від того, скільки українського у вас в душі.

А що робити з гастарбайтерами, які могли б підтримати визвольний рух? Індіра Голембієвська могла б їх об'єднати.

Вони повинні прийняти українські цінності, а не нав'язувати нам свої, — відповів Карпан впевнено, наче вже не раз відповідав на це питання.

Ну, добре. Повалили владу. Що потім? Яку Україну будувати? — не вгамовувався Гайдук. — Президентську, парламентську, революційно-диктаторську? Яку економіку? Одержавлену? Приватну? Що робити з боргами? З адміністративним поділом? З корупцією? З поліцією?

Капрану не сподобалися ці питання. Він спохмурнів:

Не думав, пане генерале, що ви надаєте цьому значення. Різним формальностям. Наше завдання — знищити існуючу владу. Часу немає на теорії. Невже ви не розумієте, що нас просто винищують?

Розумію.

Скоро від України навіть назви не залишиться. Оля придумала геніальну акцію: «Останній українець». Кожен, кому не байдужа наша доля, уявляє, що він — останній українець у світі. А для того, щоб цього не сталося, відповідним чином діє.

Отець Іван тихо вступив у дискусію:

Не тільки останній українець, але і останній християнин... Нам треба об'єднати національний рух з християнським. Україна без Христа, без Бога — це дике язичницьке поле, поле крові, насильства і безпам'ятства. Це не Україна, а Армагеддон. Тому ми, християни, створили спілку Воскресіння Христова. Мене обрали її головою. Наше гасло — «Воскресне Христос — воскресне Україна». Ми готуємо мирну акцію на захист Вчителя, Його безсмертя, проти смертохристів.

Скільки вас може бути? — спитав Капран.

Кілька мільйонів. Це християни різних конфесій, які вірують у Воскресіння Христове. Ми — воскресохристи. І ми проти насильства.

Черга дійшла до Олі Гудими, яка з нетерпінням прислухалася до всього, що відбувалося в світлиці. Гайдук чув дещо про цю дівчину, батько якої, Святополк Гудима, був генералом жандармського корпусу.

Я член екзекутиви УРА, української революційної армії, — представилась вона.

Дякую УРА за допомогу у звільненні, — Гайдук приклав руку до серця.

Я представляю крайову організацію. Є відділення за кордоном — всюди, де є українці. В Конфедерації — головно в Канаді і в Америці. В колишній Росії, країнах ЕллаПолу, Німеччині — з гордістю продовжувала Оля, не уявляючи, скільки аналітичних довідок, присвячених УРА, прочитав Гайдук.

Ми провели ряд збройних і пропагандивних акцій. Це наші люди ліквідували зрадника Безпалого у Вашінгтоні.

Вона глянула своїм прозорим поглядом, холодним, мов крига, просто Гайдукові у вічі, очікуючи якоїсь реакції, але він промовчав: він не любив екстатичних революціонерів, яких зустрічав у Латинській Америці і Африці. І боявся їх, бо ці поети-невдахи (чомусь усі вони писали вірші) незрідка бували провокаторами.

Капризно стуливши пухлі губи на якусь мить, Оля перейшла на конспіративний тон:

Тут немає прослушки?

Невінчаний, який дрімав у кутку світлиці під образами, прокинувся:

Все чисто, перевірено.

Так ось, — урочисто повідомила Оля, — один з підрозділів УРА працює над створенням атомної бомби. Вже виготовлено два боєзаряди. Але нам потрібна допомога армії. Ваша, пане генерале. Нам треба перевезти заряди, встановити їх, зробити всі необхідні розрахунки — можливий ефект, кількість жертв, характер руйнувань. Допоможете?

А де ви їх хочете підірвати? — спитав Гайдук, ледве стримуючи гнів і розуміючи, що ця божевільна німфетка в мініспідниці, ця новітня Софія Перовська ладна підірвати брудну ядерну бомбу де завгодно — хоч і у себе вдома, у «дворянському гнізді», біля пам'ятника Лесі Українці.

Цілі поки що не визначені. Було б непогано підірвати Батиєву гору під час саміту Чорної Орди, — холодно пояснила Оля.

Гайдук згадав слова Лесі Українки, які колись декламував на шкільному вечері: «Месники дужі приймуть мою зброю, кинуться з нею одважно до бою... » Ось вони, нові месники. Без жалю і не вагаючись, вони підірвуть Батиєву гору. Одночасно злетить у повітря Байкове кладовище з кістками предків, інститут Амосова з хворими і лікарями, житловий масив на Солом'янці. І я, ховаючись у своїй конспіративній квартирі. І ще половина Києва.

Отець Іван знервовано піднявся з-за столу, підійшов до ікон (Невінчаний, щоб не заважати, пересів до вікна) й почав хреститися. Потім наблизився впритул до Олі Гудими:

То буде гріх великий перед Богом і своїм народом, дівчино. Вам що — мало Хіросіми, мало Сеула, мало Кашміра та Ізраїлю? Я проти такої революції. Краще сидітиму в катакомбах з тими, хто вірить у Христа і любов. Я піду.

Як знаєте, — зверхньо кинула Оля, почервонівши чи то від гніву, чи від сорому. Вона схожа була на школярку, твір якої на вільну тему не зрозумів учитель. — Я теж можу піти, — підвелася вона.

Сядьте всі, — владно наказав Гайдук. — Ви хочете боротися чи сваритися?

Почекавши, поки отець Іван і Оля всядуться за стіл й заспокояться, Гайдук продовжив:

Нас мало. Ми роз'єднані. Ми ще не знаємо, що принесе нам новий гетьман. Скоріше за все — буде набагато гірше... Нас чекає не дитяча романтична гра в революцію, а тяжка, небезпечна робота.

Голову стиснув біль, він на мить заплющив очі й потер скроні пальцями.

Маю кілька пропозицій. Перша: ми домовляємось створити широкий фронт визволення України — ФВУ, куди входять усі — і ультра-революціонери (Оля сиділа збайдужіло, ні на кого не дивлячись), і мироносні християни (на худому обличчі отця Івана проступила тінь страждання), бойовики і професори. У ФВУ має бути два крила — політико-легальне і підпільне, як колись в Ірландії. На чолі політико-легального може стояти Індіра Голембієвська, якщо ви згодні, або хтось інший. Військове крило хочу очолити я. Мої офіцери проведуть курси з конспірації, маскування, особливостей ведення бойових дій у містах, збереження таємниці, організації мережі підпільних осередків і тому подібного. Інакше через кілька днів усі ви сидітимете у підземеллі між Софійським і Михайлівським майданами.

Друге. Жодна організація,