Тенебріс - Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс

— Не здаватися! Ми витримаємо! — кричав він, піднімаючи свій меч над головою.

     Чудовиська почали атаку з усіх боків, використовуючи нові тактики. Вони засипали оборонні споруди отруйними стрілами, що летіли з дерев, і вогняними снарядами, які розривалися у повітрі, засліплюючи воїнів.

— Швидко, укриття! — кричав Даріан, координуючи дії своїх людей. — Стрілки, готуйтесь до відповіді!

Лучники під командуванням помічниці Даріана — Ліри швидко зайняли позиції й почали відповідати ворогу паровими арбалетами та парострілами, їхні снаряди виблискували у сонячному світлі, пробиваючи чудовиськ, що наближалися. Ліра керувала своїми людьми з майстерністю, направляючи їхній вогонь на найнебезпечніші цілі.

— Цільтеся в крила, щоб знизити їхню мобільність! — командувала Ліра, її голос лунав крізь хаос бою.

     На північному фланзі група воїнів під командуванням правої руки капітана — командира Кайла відбивала наступ величезних чудовиськ, схожих на гігантських скорпіонів. Вони мали товсту хітинову броню та смертоносні жала. Кайл та його воїни використовували механічні арбалети, щоб пробити їхню броню, а коли чудовиська наближалися, застосовували короткі мечі та щити, щоб відбивати їхні атаки.

— Вперед, не здавайтеся! — кричав Кайл, рубаючи мечем по чудовиську, яке намагалося вдарити його жалом.

     Але головною фігурою на полі бою був капітан Даріан. Він не тільки керував обороною, а й особисто вступав у ближній бій з ворогом. Одним з найяскравіших моментів стала його сутичка з чудовиськом, що нагадувало велетенського чоловіка, зі стальними копитами, в давніх латах та кістками по всьому тілу й рогами на голові. Зіткнення було жорстоким, але Даріан, сповнений гніву та рішучості, використовував свої механічні обладунки, щоб збільшити свою силу та швидкість. Він голосно волав на ворога, випускаючи потоки лайки та погроз, поки його меч не проник крізь броню чудовиська, приносячи перемогу в цій сутичці. Сточи на тілі цього титанічного чудовиська, омитий у його крові посеред десятків трупів ворогів він голосно волав на всю округу 

—  Ні кроку назад! продовжуйте давити ворога! ЗА ЕДЕМОР! ЗА ІМПЕРІЮ! 

     Битва ставала все інтенсивнішою. Чудовиська намагалися оточити оборонні позиції, використовуючи свої магічні здібності для створення хаосу серед захисників. Даріан швидко зрозумів їхній план і почав перебудовувати свої війська.

— Усім зайняти нові позиції! — командував він, рухаючись між рядами воїнів. — Готуйтеся до наступної хвилі!

     Він особисто повів загін на найбільш загрозливу позицію, де чудовиська намагалися прорвати оборону. Його меч світився в променях ранкового сонця, а удари були точними й смертоносними. Він бився поруч зі своїми людьми, надихаючи їх своєю відвагою.

   У цей день Даріан продемонстрував свою тактичну геніальність, організувавши контратаки, під час яких було знищено колосальну кількість ворога. Він швидкі загони воїнів у механічних обладунках, щоб швидко реагувати на зміни на полі бою та вражати чудовиськ у найвразливіших місцях. Однак, попри всі зусилля, втрати були неминучими. Воїни Едемору відважно боролися, але кожна втрачена людина ставала величезним ударом для Даріана та його загону. Смерть кожного воїна відбивалася на обличчі капітана, який відчував відповідальність за кожне життя. День завершився з важким відчуттям безповоротності. Даріан, обтяжений горем та втомою, віддав наказ підготуватися до наступного дня, розуміючи, що битва ще далеко не закінчена. Він провів ніч, не змигнувши оком, охороняючи своїх воїнів та плануючи наступні кроки в обороні своєї землі.

Третій день оборони

      На світанку третього дня оборони, табори Едемору оповило відчуття тривоги. Через розсічене поле бою, що свідчило про попередні зіткнення, прокладалася нова хвиля чудовиськ. Ці істоти, витягнуті з найтемніших куточків лісу, ніби були витесані з самого кошмару. 

     Першими на оборонні позиції вирушили велетенські звірі, схожі на міфічних грифонів, але з тілами, вкритими чорними лусками, та головами, схожими на черепи. Їхні крила здіймали хвилі пилу, а гострі кігті виривали землю під ногами. За ними слідували істоти, що нагадували жахливу суміш між вовком і людиною, з гострими зубами та червоними очима, що палахкотіли ненавистю. Вони рухалися з неймовірною швидкістю, перетворюючи поле бою на арену жорстокості та відчаю. 

       Але найбільшою загрозою стали чудовиська, схожі на велетенських павуків, зі сталевими хвостами, що виблискували в сонячному світлі. Вони рухалися повільно, але невблаганно, ніби смерть сама йшла по землі Едемору. Війська Даріана зустріли ворога з відчайдушною сміливістю. Вони використовували всю свою майстерність та озброєння, щоб стримати наплив чудовиськ. Але з кожною годиною битви ставало все важче втримати оборону. Втрати зростали, а відчуття безвиході висіло в повітрі, немов темна хмара.

   Капітан Даріан продовжував очолювати своїх воїнів, всупереч виснаженню та чисельним пораненням, що прикрашали його тіло. Він був непохитною опорою для своїх людей, надихаючи їх своєю незламною волею та мужністю. В кожному русі, в кожному вигуку Даріана відчувалася воля до перемоги, яка підтримувала бойовий дух воїнів Едемору.

   Одним з найважчих випробувань третього дня оборони стала атака гігантського чудовиська, що нагадувало давнього дракона, як із міфів, але без крил. Це істота з лускатою шкірою, що сяяла як залізо в полум'ї кузні, виривалася з лісу, викликаючи страх та розпач серед воїнів. Його величезні крила здіймали хвилі пилу з кожним ударом, а з його пащі, вкритої гострими як бритва зубами, виривалися стовпи вогню, перетворюючи все на своєму шляху на попіл.

   Даріан і його воїни були змушені відступити перед невблаганною силою "дракона". Вони використовували всю свою хитрість та майстерність, щоб уникнути вогняних потоків, але кожна атака чудовиська залишала за собою руйнування та смерть. Даріан, розуміючи, що прямий бій приречений на поразку, наказав своїм воїнам відступити, щоб перегрупуватися та знайти новий спосіб боротьби з цим страшним ворогом. Відступ був важким рішенням для Даріана, але він знав, що лише винахідливість та стратегія зможуть принести перемогу над таким могутнім ворогом. Він пообіцяв собі та своїм воїнам, що ця битва ще не закінчена, і що вони знайдуть спосіб захистити свою землю від темних сил, що загрожують їм.