Юлія Феліз - Ти мене не знаєш, Юлія Феліз

– Богдане! – встигає вигукнути, і з її розпухлих губ зривається гучний стогін.

— Моя хороша дівчинко…

 Дихання зривається. Ще кілька солодких рухів — і ми відлітаємо. 

Потім лежав і слухав її дихання. 

— З тобою все добре? Як ти? - стурбовано дивлюся на Ніку, вона здається мені засмученою. 

– Все добре, – запевняє вона.

Я усміхаюся і обіймаю Ніку за талію. 

- Дуже болить?

- Вже не так сильно.

— Пробач, що зробив тобі боляче, — торкаюся губами її скроні. -- Я ще ніколи не робив цього… з незайманою.

— Ти непогано впорався, — Ніка проводить вказівним пальцем по моїй верхній губі.-- Карина казала, що перший раз обов’язково має бути з коханим. Отже, мені з цим пощастило.

— Що? — мені було так добре, що в голові досі гуде, і я не відразу усвідомлюю, що вона щойно сказала. — Повтори, будь ласка.

Мій голос зривається, я змушений прокашлятися, щоб прочистити горло.

- І як тобі? Ти не розчарований? - питає Ніка, наче не чула мого прохання. 

— Ніко, — голосніше кажу, повернувши її обличчям до себе, — Ти щойно сказала, що кохаєш  мене?

Намагаюся в темряві роздивитися Нікіно обличчя, чи немає на губах глузливої посмішки. Якщо вона пожартувала чи я неправильно її зрозумів, краще дізнатися про це зараз і не тішитися марними сподіваннями. Вона напрочуд серйозно дивиться у відповідь, а потім торкається губами моїх губ.

— Кохаю. Дуже. І мені було добре. Я рада, що мій перший раз був з тобою.

Я міцніше стискаю Ніку в обіймах. Відчуваю, що в мені щось змінилося. Стало більше ніжності. Хочу обійняти весь світ. А вона вмощує голівку на моєму плечі і, здається, засинає. Я гладжу її по волосся, накручую пасмо на палець. Мене розбирають почуття. Хочеться співати, тож сон не бере. Коли зрештою очі починають заплющуватися, лунає телефонний дзвінок. Ніка ворушиться і дивиться разом зі мною на екран, на якому світиться “Оксана”.

Я чортихаюся і вимикаю звук. 

— Візьми слухавку, — сонно каже Ніка, — раптом щось сталося.

Я роздратовано кидаю телефон у кут дивана.

— Я не збираюся з нею розмовляти. Ця дівка геть розум втратила. Не знаю, що їй від менетреба, — злюся водночас і на пришелепкувату Оксану і на себе. Треба було давно відправити її ЧС.

— Я теж від тебе шаленію, — тихо каже Ніка, — тож можу її зрозуміти.

— Ти неймовірна. Найкраща дівчина за всіх, що я знаю. Ти мене розумієш, як ніхто інший. Поруч із тобою мені спокійно. Круто, що ти дала мені шанс довести тобі, що я нормальний. Кохаю тебе.

Хвилювання відступає, на зміну йому приходять натхнення та насолода. Все не так уже й погано у моєму житті. Сон нарешті зморив мене, і я не почув, як знову задзвонив телефон.