Ешлі Голд, Ксенія Мур - Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур

У животі голосно забурчало, і тільки зараз я зрозуміла, що за цілий день і тріски в роті не мала. Зранку не поснідала, бо дивлячись на те, що коїлося з Клодом за їжу взагалі забулася, а потім і поготів не до неї було. 

-  Реє Мелісандро, я принесу вам вечерю, - Риза теж почула, як обурюється мій шлунок, і швидко вийшла з кімнати.

Цей довгий і напружений день нарешті добігав кінця. Хвилювання і страх, що супроводжували мене впродовж усього випробування, поволі відступали. Адреналін переставав вирувати у крові, а на зміну йому прийшло усвідомлення шаленої, всепоглинаючої втоми. Кожна клітина мого тіла нила і пульсувала, вимагаючи негайного відпочинку. Складалося враження, що тисячі дрібних голок одночасно проштрикнули мої м’язи і при кожному русі ще й проверталися в них. 

При думці про обід у короля, який був запланований на завтра, мені захотілося істерично сміятися. Хай йому грець! Та я не впевнена, що завтра зможу навіть з ліжка злізти, не те що відвішувати вишукані реверанси. Боюся, що своєю граційністю зможу скласти гідну конкуренцію хіба що корові на льоду. І то у корови більше шансів.

Риза повернулася доволі швидко, а з її приходом кімнату заполонили спокусливі аромати їжі. От тоді-то я насправді зрозуміла наскільки зголодніла. 

-  Ризо, ти що всі запаси з кухні сюди вмістила? – засміялася, оцінивши розмір тарелі з ласенькими шматочками, якими можна було б нагодувати трьох кремезних чоловіків.   

-  Вам потрібно відновлювати сили. До того ж я не знаю, що вам більше до вподоби, тому зібрала всього по троху. Смачного! А я поки що приготую вам ванну і додам туди відвар, який допоможе заспокоїти біль у м’язах. Гадаю, що вам це зараз просто необхідно.

-  О, так! У мене ще за все життя так не боліло у всьому тілі, - від вдячності за неочікувану турботу аж у очах защипало. – Дякую тобі! І не тільки за вечерю та ванну. Якби не твоя допомога, то навряд чи я б упоралася сама.

Жінка, що вже рушила до ванної кімнати, зупинилася, повернулася і подивилася мені прямо в очі. В них більше не було зверхності чи зневаги. Вона усміхнулася – виявилося, що вона вміє це робити, а я раніше в цьому сумнівалася.

-  Я маю попросити у вас вибачення за своє ставлення. Ніколи не думала, що звичайна людина здатна зробити те, що зробили ви, поставивши життя нашого Володаря вище свого. Я чудово розумію, що ваш щлях сьогодні не був легким, а зовсім навпаки – сповненим страхів і страждань. Тому це я маю вам дякувати. Ви неймовірна жінка.

Тепер мені вже не вдалося стримати сліз – так мене розчулили її слова. А бабця, що до цього мовчки спостерігала за тим, що відбувається, гордо промовила:

-  А я з першого погляду зрозуміла, що вона особлива. Саме така, яка потрібна моєму хлопчику.

Я лишень посміхнулася. Нагадувати забудькуватому привиду, що спочатку вона намагалася налякати мене і вигнати з замку не було ніякого сенсу. Та власне й не хотілося. Зараз мені було неймовірно добре на серці, не зважаючи на фізичну виснаженість.

Втамувавши голод і насолодившись теплою, ароматною ванною, я намастила подряпини та синці маззю, яку теж принесла Риза, сказавши, що це просто чудодійний засіб. Після всіх цих процедур мені дійсно стало набагато краще: м’язи розслабилися і перестали нещадно боліти, ноги більше не підгиналися, а руки не тремтіли.  

Залишившись наодинці з Клодом, я перш ніж лягати спати, роззула його і стягнула з нього сорочку. Навряд, побачивши себе вранці повністю одягненим та ще й взутим, він би повірив, що нічого не сталося. Хоча, я й так мала сумніви, що впевнити його в протилежному буде можливо. Але про це я подумаю завтра, як казала одна з моїх улюблених книжкових героїнь.

Який же Темний гарний! Зараз, коли він так міцно спав, ніщо не могло завадити мені роздивлятися його досхочу. І не тільки роздивлятися. Я простягла руку і спробувала на дотик його волосся, пропустивши декілька пасм між пальцями – воно дійсно виявилося неймовірно м’яким та шовковистим, як я і подумала ще при першій нашій зустрічі. 

Рука обережно ковзнула на його чоло, повторюючи форму широких, густих брів, повільно спустилася до щоки, погладжуючи гладку, приємну на дотик шкіру і торкнулася вольового підборіддя. Уві сні він здавався таким беззахисним, але водночас надзвичайно привабливим. 

Я відчула, як зашарілося моє обличчя, але не змогла протистояти спокусі помацати його м’язи на руці, а потім і на грудях. Навіть у розслабленому стані вони були пружними і міцними, немов витесаними з каменю, але теплими і приємними на дотик, що відізвалося дивним хвилюванням у моєму тілі. Торс чоловіка був настільки досконалим, наче його виліпила майстерна рука скульптора, перетворивши з людини на справжній витвір мистецтва. 

Але найбільше мене вабили його чуттєві губи, до яких знову піднялися мої очі, а вслід і рука. Вони манили, спокушали спробувати їх на смак, і я повільно провела пальцем по м’якій і ледь вологій нижній губі. Затамувала подих, відчуваючи, як прискорюється моє серце і зрозуміла, що пожалкую, якщо зараз не зроблю те, що вже давно не давало мені спокою. Трохи підвівшись, схилилася до обличчя Клода і поцілувала його. Як жаль, що він не може мені зараз відповісти.

Притиснувшись ближче до чоловіка, поклала голову йому на плече і з дурненькою посмішкою на обличчі нарешті дозволила собі заснути.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно