Данило Туптало - Житія Святих - Березень, Данило Туптало

в якомусь церковному священичому вбранні ходила і, за звичаєм святотатства свого, танцювала. Коли спитали її, де взяла священичий той одяг, сказала: "Купила його на торгу в купця одного (ім'я назвала)". Знову купця спитали — розповів, що архиєпископ дав, аби продати. Чи те правда, чи ні, невідомо, проте чутка про те дійшла до митрополита Акакія. Він-бо як достатню причину її прийняв, зібрав соборище своє і блаженного Кирила як такого, що святе в безчестя і насмішки продає, судив достойним бути скинення. Багато-бо єретикуючих зібравши, скинув єретик правовірного, неправедний праведного — архиєрея Кирила святого з престолу його — і насильно вигнав із меж єрусалимських. Святий-бо Кирило пішов до Антіохії, тоді в Тарс до блаженного Сильвана-єпископа і перебував у нього. І бачив, що той у деяких догмах віри трохи прогрішився, виправив його і досісонало на правовір'я наставив. Про те чуючи, Акаїсій написав до Сильвана, сповіщаючи про скинення Кирила, щоб вигнав його від себе або не дозволив йому священнодіяти. Але Сильван не послухав Акакія, знав-бо Кирила святого, якого невинно, через злість і заздрість вигнано, мужем благочестивим, і святим, і учительним, його ж учення всі правовірні вельми дотримувалися. Коли ж був після того в Селевкії помісний собор, де сто і п'ятдесят зійшлося єпископів, Акакій наполіг, щоб собор не починався, поки Кирила не буде вигнано із собору як відлученого, на що не погоджувалося багато єпископів. Акакій відлучився від них і пішов до Царгорода до Євдоксія, патріярха-аріянина, і до царя Констанція і зробив наклеп на єпископів, що у Селевкії зібралися, помісний той собор називаючи соборищем згубних людей, які не на користь, але на шкоду Церкві зібрані. А найбільше зрушив на гнів царя проти святого Кирила, розповідаючи, що ризу золототкану, найдорожчу, яку блаженної пам'яті Великий Константин дав був Макарієві, архиєпископу Єрусалимському, щоб одягав її, коли здійснює таїнство Хрещення, Кирило продав на торгу, і бачили її на якійсь особі, що скомороші танці на позорищі вчиняла. Розгнівався цар, засудив Кирила святого на вигнання.

Через якийсь рік, коли помер цар Констанцій, прийняв царство Юліян Законопорушник. Він спочатку благочестивим і добрим вдавано показував себе і всі Констанцієві присуди руйнував, випускаючи з вигнання всіх єпископів правовірних, яких Констанцій вигнав. Тоді і святий Кирило з вигнання повернувся, знову прийняв свій престіл. Коли ж укріпився Юліян на царстві, явно Христа відрікся і подарував жидам велику свободу, звелів їм у Єрусалимі на місці Соломонової церкви збудувати нову, допомагаючи їм у будівництві народною даниною, яку цареві давали. І вже коли діло те богоненависне починалося, Кирило святий до своїх пророчо казав, що Христові слова мають сповнитися: "Не залишиться камінь на камені". Ще ж і молив Владику Христа, аби не дав ворогам своїм початого того діла довести до завершення, але щоб скоро зупинив починання їхнє і зруйнував раду їхню. Почув Господь молитву раба свого і пророчо сказаним його словам збутися негайно велів. Одної-бо ночі був землетрус великий, і вивергла земля із фундаменту не лише те каміння, яке тоді жиди поклали, а й те давніше, що колись Соломон заклав, — усе те з иншою, новою, спорудою як порох розвіялося з місця того Божою невидимою силою. І коли був день, багато туди зійшлося і дивувалося тому чудові, що сталося. Коли ж думали жиди знову взятися до справи, раптом спав вогонь із небес і попалив усе знаряддя робітників — і страх був на всіх жидах великий. Наступної ночі знамення хреста святого на одязі жидівському зображене виявилося, що ніяк не стиралося і не змивалося. І знову після цього Кирило святий, його ж пророцтво сповнилося, вигнаний був із престолу, а після нього (вважали) як наглядач престол тримав святий Киріяк, який раніше у жидівстві називався Юда, і відкрив схований у землі чесний хрест святий цариці Олені, наречений же був Киріяком у святому хрещенні. Він після вигнання Кирила недовгий час тримав Єрусалимський престол — постраждав за Христа від Юліяна Відступника, як же написано про нього 28-го жовтня. Коли ж загинув Юліян беззаконний, знову святий Кирило прийняв престол свій, але десь через рік аріяни знову за царювання Валента" посилилися — уже втретє святий Кирило вигнаний був за благочестя: вельми-бо противився єретикам, за благочестя борячись. Коли ж загинув погано і Валент, цар злочестивий, після нього царство прийняв ТеодосійВеликийґ, Кирило святий на престол свій чесно повернувся, перебував на ньому вісім літ непорушно і, добре Церкву Христову випасши і писання корисні Церкві зоставивши, спочив у Господі.

У той самий день житіє преподобного отця нашого Анина, монаха-чудотворця

Анин преподобний родом був із Халкедону від батьків благовірних, малий тілом, як давній Закхей, але великою був посудиною Святого Духа. З юности лагідний і мовчазний вдачею був і, хоч ніхто його не учив, на добрі діла наставлявся.

А коли осиротів від батьків своїх у п'ятнадцять років, зразу відрікся світу — в один зі святих монастирів увійшовши, ангельський на себе прийняв образ. Тоді, безмовнішого життя бажаючи, пішов у дальню пустелю, де Єфрат-ріка відділяє Сирію від Персії. Там знайшов одного монаха на ім'я Маюм, він у печері постницьке життя надзвичайне мав, перебував у нього і наслідував його у пості і всенічних молитвах. Такий був їхній піст, що святу Чотиридесятницю цілу аж до Пасхи, нічого не куштуючи, перебували, проте світлі були лицями своїми, наче на царській трапезі завжди годувалися, і скоро учень, блаженний Анин, таких досягнув успіхів, що і старця свого перевищував. Багато разів, окрім Великої Чотиридесятниці, днів сорок перебував без їжі, вдень і вночі молячись, і дивувався старець такому його подвигові. Не було ж поблизу, де вони жили, води. Ріка Єфрат від печери їхньої була на відстані п'яти поприщ, і звідти Анин носив воду старцеві у малій посудині: не захотів-бо великої для приношення води мати посудини, щоби більше трудитися, часто по воду ходячи. Якось, коли він ішов по воду і ще недалеко від печери, десь на одне поприще, відійшов, ангел влив йому в посудину воду — і він повернувся скоро й дав старцеві. Дивувався старець швидкому його поверненню. Бачив, що не було там иншої води, і розумів Божу благодать на учневі своєму, хотівши мати його собі за учителя і старця, але не зміг переконати на те Анина святого. Пішов від нього: не хотів мати собі послуження від такого Божого угодника, йому ж сам більше служити хотів. І прийшов у монастир, який був на Єфраті,